СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МИ́СЛИТИ
, лю, лиш, недок.
1
.
Міркувати, зіставляючи явища дійсності і роблячи висновки
.
Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився
(П. Грабовський)
;
Дотепер він був позбавлений потреби мислити, але вчорашня церемонія вже почала лягати тягарем відповідальності на плечі
(Р. Іваничук)
;
Я не знав, що йому відповісти. Не те що не знав, а просто в цю мить не міг нормально мислити. Все перемішалося в голові
(П. Запаренко)
;
– Це він так говорить. Страшенно повільно. Речення за реченням. Він мислить під час мовлення
(Ю. Андрухович)
.
2
.
розм.
Те саме, що ду́мати 2
.
– Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив!..
(М. Коцюбинський)
;
– Про що, скажи, ти мислиш, воєводо? – Озвався князь
(М. Бажан)
;
Не можна примусити людину мислити так, як того хоче хтось інший
(М. Білкун)
;
– Мислю, що тобі, володарю всього, не слід руйнувати мосту
(І. Білик)
;
// 
з інфін.
Мати намір, збиратися робити що-небудь
.
Ніхто й не мислив спати; про вечерю теж не було гадки
(М. Коцюбинський)
;
– Кажуть про нас, дорогі мому
[моєму]
серцю брати, що ви невдячні і неретельні: взяти гроші знаєте, а віддати і не мислите
(О. Маковей)
;
Остап відбив випад могутнього гусара, ледь ухилився від другого і почав відступати, парируючи удари, навіть не мислячи перейти у контратаку
(Д. Білий)
.
3
.
кого, що.
Уявляти собі кого-, що-небудь
.
[
Ася
:]
Все мені здається, що той, хто написав цю сонату, мислив її не так!
(О. Іваненко)
;
“А що буде, як почнеться війна?” – і кожна вже мислить себе у бункері, в лісі, у бомбосховищі, на горищі, під водою
(І. Карпа)
.