СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МИ́СЛИ́МО
, розм.
Присл. до ми́сли́мий.
Хочу плакати і вити вовком, кусати подушку і водночас сміятися, дивлячись заплющеними очима на нетривкий образ у скупій пам'яті: мислимо торкаюся до тебе тремтячими пальцями
(А. Дністровий)
;
// 
у знач. пред.
[
Настасія Юліанівна
:]
Ви мені скажіть: мислимо це – молода дівчина їде не куди-небудь, а в самий Мінськ до молодого мужчини
(Л. Смілянський)
;
Сіверяни не гомоніли тепер, – кричали, обурювались і навіть погрожували. Бо хіба ж мислимо... Та й де це видано? Відколи існує земля Сіверянська, жоден князь не нехтував так думкою поселян
(Д. Міщенко)
.