СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
МЕРТВО́ТА́
, о́ти́, ж.
1
.
Стан мертвого (у 1 знач.), відсутність життя
.
Вночі хорий заснув .. летаргічним сном, похожим
[схожим]
на цілковиту мертвоту
(І. Франко)
;
І чую холод на обличчю і осоружний дух мертвоти
(Б.-І. Антонич)
;
Гей там, де такий безнадійний прах та мертвота, заплакали раптом два молоді запалені ока
(Валерій Шевчук)
.
2
.
перен.
Відсутність рухів, звуків та інших проявів життя
.
На улицi нi лялечки... сум та мертвота завжди...
(П. Грабовський)
;
Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду та увілляв струмок життя в цю задуху, в цю степову мертвоту...
(М. Коцюбинський)
;
Без руху – в зеленій мертвоті – стине земля...
(Уляна Кравченко)
;
Вода лиш злегка брижилася від нього
[вітру],
на ранок залягала мертвота на водах і в повітрі
(П. Загребельний)
.
3
.
перен., розм.
Розумовий і моральний застій, інертність, бездіяльність
.
Мені не хотілось оставати
[оставатися]
довше в товаристві, що мене своєю мертвотою й поверховністю мучило
(О. Кобилянська)
;
Витворюй мертвоту душ, мертвотний світ, бо таким хочуть бачити його повелителі
(Р. Іваничук)
.