СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕ́РТВО
.
Присл. до ме́ртвий.
Хто чесно бивсь, – згада сім'я, Хто мертво ліг, – спом'янем
(А. Малишко)
;
Попіл розвіявся, мертво біліла спечена шкіра
(В. Дрозд)
;
Руїни просвічувались крізь густе плетиво обгорілих садів, що мертво застигли край дороги
(В. Кучер)
;
В кутку, під образами, блимала мертво лампадка
(М. Коцюбинський)
;
Тепер для Джихангіра не було зупинки. Місячне сяйво мертво лилося на його путі
(П. Загребельний)
;
Коли все навкруги, включно з білетеркою та охоронцями, мертво поснуло, зусібіч прослизають напівзігнуті скрадливі постаті в обдертому одязі
(Ю. Андрухович)
;
// 
у знач. пред.
Надворі було тихо, мертво
(І. Нечуй-Левицький)
;
Скрізь порожньо й мертво. Один вітер гуляє
(П. Запаренко)
.