СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
МЕРТВІ́ТИ
, і́ю, і́єш, недок.
1
.
Поступово втрачати ознаки живого; ставати мертвим, нерухомим
.
Смерть вже за плечима. Старий дожидав
[Катрі]
– як дожидав! І мертвів і оживав .. На завтра і вмер він
(Марко Вовчок)
;
Ще за два-три роки до смерті Грицько бачив, що яблуні всихають, мертвіють
(В. Дрозд)
;
// 
Те саме, що ціпені́ти.
Вже зовсім босий, він ступав по снігу дерев'яними, не своїми ногами, вже мертвів ззовні, а хоробливий зір його загорявся буйним вогнем
(І. Багряний)
;
Вони
[гості]
теж почали по черзі гладити леопардову шерсть, далеко витягуючи руки, внутрішньо мертвіючи перед звіром
(О. Гончар)
;
Стискався шлунок від жаху, мертвіло серце і холод пронизував мозок!
(Ю. Логвин)
;
// 
Втрачати чутливість, рухомість; німіти (про частини тіла)
.
Губи його мертвіють. Враз, раптово
(В. Лис)
.
2
.
перен.
Позбавлятися всього живого; ставати пустельним, неживим
.
Хіба мертвіють ночі літні, Коли діброви гаснуть в снах?
(П. Усенко)
;
Чому ці люди так мертвіють духовно, так тупіють і опускаються мовчки
(В. Симоненко)
;
Привабливість теплого надвечір'я мертвіла, опадала, як зжовклий лист під буйним поривом осіннього вітру
(В. Дрозд)
.
3
.
Ставати тьмяним, блідим; згасати (про світло, освітлений предмет)
.
Десь на сході, над самим горизонтом вони
[зірки]
вже сором'язливо починають стухати, і чорне величне свічадо як в'яне, неначе мертвіє від того й блякне
(Іван Ле)
.
4
.
перен.
Ставати відірваним, далеким від життя
.
Вдень я плентавсь, мов у сні, Мертвіла думка
(І. Франко)
;
Внаслідок “бюджетного існування” – газета сохне й мертвіє, теряє
[губить]
всякий ґрунт
(В. Еллан-Блакитний)
.