СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
МЕ́РТВИЙ
, а, е.
1
.
Такий, у якому припинилося життя; померлий; протилежне
живий
.
Од мертвих бджіл меду не їсти
(Номис)
;
Крайнєв і Яринка стояли біля труни, прощаючись з мертвим другом
(В. Собко)
;
Гриміли бої, падали мої друзі – поранені чи мертві, і я знав лише одне: безконечний, страшний герць з якоюсь марою, з навалою, що заповнила нашу землю
(О. Бердник)
;
* У порівн.
[
Урбан
:]
Я бачив сам, як він лежав холодний, неначе мертвий
(Леся Українка)
;
// 
у знач. ім. ме́ртвий,
вого,
ч.; ме́ртва,
вої,
ж.
Мрець, мертва людина
.
Мертвого з гробу не вертають
(прислів'я)
;
Стеха з дочками, зібравшись у сіни, навзрид плачуть і мов – крий Боже – по мертвому голосять
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Ти любила єси князя? – роздратовано прорік Богдан. – Любила-м. До мертвих не ремствують, княже
(І. Білик)
;
На цій землі хрести не тільки мертвим – живим і ненародженим хрести!
(І. Андрусяк)
;
// 
Про частини тіла мерця
.
Плаче
[козак],
пада коло неї, Розкрива, цілує Мертві очі
(Т. Шевченко)
;
В черепі капрала щось тріснуло, і він застиг, його мертві зіниці вперлися в пополотнілих солдат
(Д. Білий)
;
// 
Засохлий, завмерлий, сухий (про рослинність)
.
Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м'який килим мертвого листя
(Б. Грінченко)
;
Сіно таке слизьке, гладеньке, так гарно пахне, що кортить застромити всередину руку, зворушити мертве стебло і пустити з неволі придушений там дух материнки, горошку та буркун-зілля
(М. Коцюбинський)
;
Навіть мертве дерево чуло, що вже надходить весна
(М. Стельмах)
;
На галявині, оточеній скелями, було тепліше, вижухла мертва трава ледь-ледь ворушилася
(Ю. Винничук)
;
// 
перен.
Надзвичайно знесилений, стомлений (про людину)
.
І Настя, і Явдоха пішли проводити до прийому не живого – мертвого Якова
(Панас Мирний)
;
– Вся команда мертва від утоми
(Ю. Бедзик)
.
2
.
Такий, як у мерця; який нагадує мерця
.
Прокіп втупив у нього вже мертві очі. Подумав. – Стріляйте в рот
(М. Коцюбинський)
;
Безтямно підняв Євген руку і шпурнув каменем у те бліде, мертве обличчя
(О. Донченко)
;
// 
перен.
Який не має яскравості, блиску; тьмяний, блідий (про світло, барви)
.
Блакитні вогні все розростались і цвіли на вершечках червоним, як хмари при сході сонця. По обличчях розлились мертві синаві тони
(М. Коцюбинський)
;
На лиці та на грудях мені лежить мертве світло місяця
(В. Винниченко)
;
Посріблені мертвим місячним промінням хмаринки були схожі на холодні пелюстки лілій
(Д. Ткач)
;
Повільно попливла вгору, освітлюючи все мертвим зеленим світлом, ракета
(І. Багмут)
.
3
.
перен.
Позбавлений ознак життя
.
Заворушилось людське життя на мертвому березі
(І. Нечуй-Левицький)
;
Навпроти, за деревами, виднiвся великий будинок з мертвими чотирикутниками вiкон
(П. Загребельний)
;
// 
Порожній, спустілий (про дім, вулицю і т. ін.)
.
Місто-форт тепер мертве, як мертві всі численні усипальниці, мечеті, кладовища моголів, розкидані всюди навколо Аурангабада
(В. Минко)
;
Квіти, особливо пальми і аспарагуси, відразу навіяли життя у мертві кімнати
(Ірина Вільде)
;
Будинок був мертвий. Все в ньому почорніло, зяяло рваними ранами
(С. Журахович)
;
Миколка бiг далi. На перехрестi двох таких мертвих вулиць вiн зупинився; в який його бiк тепер?
(М. Вінграновський)
;
// 
Позбавлений руху; завмерлий, нерухомий (про машини, механізми, предмети)
.
Робітники, які ще вчора стояли біля цих верстатів, пішли на фронт, і їх зараз ніким замінити. Кожний мертвий верстат був тепер злочином
(О. Донченко)
;
Малеча бігла босоніж за боронами або гуляла у війну круг мертвих “тигрів”
(О. Довженко)
;
Розбита зенітка ще й досі стирчала в небо мертвим хоботом
(О. Гончар)
;
Треба виповзати нагору. Після двох таких спроб на полі бою зосталися мертві “тигр” і дві “пантери”
(Є. Доломан)
;
// 
Узагалі про все неживе на противагу живому
.
– Чи ж можна мати світлий погляд на життя, живучи в тіснім, смердючім місті, .. де замість права живих рослин мертвий камінь навкруги оточує тебе...
(М. Коцюбинський)
;
Він
[М. Кропивницький]
вийшов – сотні голубиних крил, Зірвавшися, в повітрі заплескали. Здавалося, і мертві стіни зали Враз ожили, весняних повні сил
(М. Рильський)
;
Без цього мертвого вугілля не вирувало б життя...
(О. Донченко)
;
Ми тупо займались одним і тим же – пильнували зі зброєю в руках усе те мертве залізо
(Ю. Андрухович)
.
4
.
перен.
Який не порушується жодним звуком; безмовний
.
Гостинець був навдивовижку мертвим. Навіть нічні птахи не хугали у заростях
(В. Єшкілєв)
;
// 
Про такий час, пору доби
.
Тиша мертвої ночі запанувала в хаті
(І. Нечуй-Левицький)
;
Поле після гуркоту канонади здавалося великим і тихим, як степ у мертву обідню пору
(О. Гончар)
.
5
.
перен.
Відірваний, далекий від життя
.
Кожна література, якщо вона хоче бути не мертвою, а живою, зможе подати тілько те, що дає само життя
(Панас Мирний)
;
Чого вартий один той Давид у Флоренції? Той Мойсей. Та роденівська Муза. То уже все архаїка. Мертве мистецтво. Молодь прагне живого
(Л. Костенко)
;
// 
Який характеризується відсутністю суспільного розвитку (про певний період у житті країни, народу)
.
Цей час
[70-ті роки XIX ст.]
в Галичині був самим мертвим
[найбільш мертвим],
як свідчать історики
(М. Коцюбинський)
;
Її
[Лесі Українки]
поеми й драми з'явилися в нашому сірому, безпросвітньому житті .. в ті мертві часи миколаївської реакції
(М. Драй-Хмара)
;
// 
Не оживлений думкою, ідеєю, почуттям
.
Довкола лежала безплідна, мертва краса
(Л. Дмитерко)
;
Я написав йому, що віра без добрих справ – мертва, а добрі справи – це любов до ближнього
(В. Дрозд)
.
Гробове́ (ме́ртве, моги́льне) мовча́ння <Гробова́ (ме́ртва, моги́льна) мо́вча́нка>
Ме́ртва (моги́льна, гробова́, смерте́льна, німа́ і т. ін.) ти́ша
Ме́ртві бри́жі
Ме́ртві хви́лі
Ти́ха (ме́ртва) годи́на
Ме́ртва вода́
Ме́ртва голова́
Ме́ртва петля́
Ме́ртва приро́да
Ме́ртва то́чка
Ме́ртвий по́крив
Ме́ртвий про́стір
Ме́ртвий ремане́нт (інвента́р)
Ме́ртвий шар
Ме́ртвий я́кір
Ме́ртві акти́ви
Ме́ртві мо́ви
Поро́жня (пуста́, ме́ртва) поро́да
Зру́шуватися (зру́шувати, руша́ти) / зру́шитися (зру́шити, ру́шити) з мі́сця (з ме́ртвої то́чки)
(1)
 
[І] ме́ртвий уста́в би з домови́ни (проки́нувся б, просну́вся б і т. ін.):
а)
 
(перев. зі словоспол.
такий
,
що
,
жарт.)
уживається для підкреслення позитивних якостей чого-небудь; дуже хороший, приємний, надзвичайний і т. ін
.
– Се, бгатці
[братці],
– каже, – така в мене настойка, що мертвий устав би з домовини, якби випив добру чарку
(П. Куліш)
;
б)
 
(перев. із словоспол.
так
,
що
)
дуже сильно, гучно і т. ін
.
Павло міг би привернути до себе увагу. І “Сербіяночку” станцював би так, що й мертвий прокинувся б, і гармошку взяв би
(М. Циба)
;
Закалатав у четверте вікно так, що й мертвий проснувся б
(Є. Гуцало)
;
І ме́ртвого (і ме́ртвих) розвесели́ти
Ме́ртва бу́ква
Ме́ртве ца́рство
Ме́ртвий капіта́л
Ме́ртвий сезо́н
Ме́ртвий сон
Ме́ртвий штиль
Ме́ртвою (залі́зною, смерте́льною) хва́ткою
На ме́ртвій то́чці
Ні живи́й ні ме́ртвий (рідко вме́рлий)
Таки́й, що здере́ з [живо́го й] ме́ртвого
(2)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) ме́ртвий
:
а)
 
дуже стомлений, млявий і т. ін
.
Після змагань усі були як мертві
(із журн.)
;
Як мертвий повертався додому він майже ні з чим
(з газ.)
;
б)
 
блідий, нерухомий і т. ін
.
Галя вже водою підвела її
[Параску]
знову на ноги, а то як мертва лежала та тілько зубами цокотіла
(Панас Мирний)
;
в)
 
чимось приголомшений, стурбований і т. ін
.
Ілля ступав як мертвий, ні на кого не дивлячись
(В. Малик)
;
Збайдужіла – ніби мертва – мама сиділа, не відбираючи хусточки від очей
(М. Матіос)
;
г)
 
(зі сл.
спати
)
міцно, непробудно
.
Вже й будить їх, а вони
[діти]
сплять як мертві...
(М. Коцюбинський)
;
Два сусіди по камері сплять мов мертві. Вони лежать скорчившись
(П. Колесник)
;
– Підйом! – гукає Зав'ялов. – Підйом! – Лежимо як мертві
(Є. Доломан)
;
Наступну ніч я спала солодко, ніби мертва
(С. Андрухович)
;
Як (мов, ні́би і т. ін.) ме́ртвому (уме́рлому) кади́ло
(3)
 
Як (мов, ні́би і т. ін.) по ме́ртвому (по вме́рлому, по ме́рлому і т. ін.),
зі сл.
голосити
,
заводити
і т. ін.
дуже сильно, голосно, нестримно і т. ін
.
Ігната під руки до розправи.., а мати ж то, бідна мати, за ним наче по мертвому голосить!
(П. Куліш)
;
Бовкуниха заголосила наче по мертвому
(О. Кониський)
;
Аж стіни ревнули плачем. Баби заводили, як по мерлому
(Г. Хоткевич)
.