СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
МЕ́РТВЕ́ННИЙ
, а, е.
1
.
Те саме, що мертве́цький.
При світлі каганця її схудле обличчя з запалими щічками здалося посинілим, мертвенним, але Явдоха була певна, що тепер дитина почне видужувати
(О. Донченко)
;
Обличчя в багрових сутiнках заходу було непорушне, мертвенне
(О. Бердник)
;
// 
Який робить таким кого-, що-небудь (звичайно про світло, освітлення).
Перед нами знов стояв інженер. Його оточувало світло, зловісне мертвенне світло, яке робило всіх однаковими
(Д. Білий)
.
2
.
перен.
Позбавлений ознак життя; застиглий, нерухомий
.
Сю душу мертвенну гальванізує Великий гук і стук в Святі ворота
(П. Куліш)
;
Туди ішли – як оживало літо. Назад брели по мертвенній стерні
(Л. Костенко)
;
Ружена шепотіла, не помічаючи того. Збліднувши, ховаючи очі сина, притиснула його до себе, – знову упадало на неї мертвенне оціпеніння
(Г. Колісник)
;
// 
Відірваний від життя; який гальмує поступ, розвиток чого-небудь
.
П. О. Куліш підкреслював, що специфіка природи нашої душі є сильнішою за вчених фанатиків, які тиснуть на неї “мертвенним впливом людей без серця і без істинного розуму”
(з наук. літ.)
;
Г. Сковорода був твердо впевнений, що прийде прекрасне майбутнє і вогонь знищить усе мертвенне
(з наук.-попул. літ.)
.