СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕ́РЛИЙ
, а, е, рідко.
Мертвий (у 1 знач.); померлий
.
* Образно.
Безсоняшний
[безсонячний]
паркий день випив фарби та сяйво з неба і з моря, а натомість кинув сіру мерлу спеку
(Н. Королева)
;
* У порівн.
Жовте лице її здавалося від світу свічок ще жовтіше, от так, як у мерлої людини
(Панас Мирний)
;
// 
у знач. ім. ме́рлий,
лого,
ч.; ме́рла,
лої,
ж.
Мрець, мертва людина
.
Покинь живе, та шукай мерлого!
(Номис)
;
Прочуємо, що десь мерлу знайдено – їде батько на неї подивитися
(Марко Вовчок)
;
– Гей, гайдуки! Обшукать мерлого
(Г. Хоткевич)
;
* У порівн.
У місяшному
[місячному]
сяйві блиснула бліда – як у мерлого – срібна рука
(Н. Королева)
.