СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕ́РКТИ
МЕ́РКНУТИ
, МЕ́РКТИ, кне; мин. ч. мерк, ла, ло і ме́ркнув, нула, ло; недок.
1
.
Поступово втрачати яскравість, блиск; згасати, темнішати
.
Сім літ Сокира Божа ліс стинала, І пожарище не вгасало. І мерк за димом Божий світ
(Т. Шевченко)
;
Меркнув примарний світ ліхтарів
(І. Пільгук)
;
Меркне смолоскип, пропадає стежечка в нічній млі
(О. Бердник)
;
Серед парку на узвишші цвів призахідним сонцем кущ молодого бузку – необламаним цвітом горів і не меркнув під чорнотою обвислого неба
(Є. Пашковський)
;
Ось меркне вітальня, потім кухня. А ось нарешті тільки в батьковій спальні горить лагідний канделябр
(В. Кожелянко)
;
* Образно.
Молодий огонь в душі Меркне, слабне, погасає
(І. Франко)
;
// 
безос.
Те саме, що темні́ти 2
.
Я підводжу голову і застигаю. Світло ліхтарів спадає. Меркне. Вечірні вулиці кудись зникають
(І. Микитенко)
;
– Я сам тоді помирав, – задумано казав Нечепа, – і вже не сподівався побачити білого світу. Вже мені меркло в очах, і слова молитви плуталися в голові
(Ю. Мушкетик)
;
// 
Тьмяніти (про очі, погляд)
.
Скрізь дивляться тії очі, Що меркнуть від муки, Скрізь, усюди потомлені Простягають руки
(Марко Вовчок)
;
Бачив Маркіян, як зіниці побратима звужуються, меркнуть, затуляючи в його душі давкий страх
(Р. Іваничук)
.
2
.
перен.
Втрачати силу; слабнути
.
Пам'ять меркне, думки зникають...
(Панас Мирний)
;
Кучерява, збита в ковтуни, голівка давно не бачила гребеня, проте незвичайна врода дівчинки нітрохи не меркла від такої оправи
(Ірина Вільде)
;
// 
Втрачати значення, важливість
.
Меркнуть у тумані років події, стираються на швидко збудованих пам'ятниках не перевірені історією імена
(І. Пільгук)
;
Все меркло порівняно з матір'ю, згорьованою, змарнілою, наймилішою, найкращою за всіх...
(О. Гончар)
.