МЕРИДІА́Н

, а, ч., геогр.

Уявна лінія, що утворюється при перетині земної кулі площиною, проведеною через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі

А дракон все летить і летить – у невідоме, вперед, у чорну сибірську ніч, на край світу. Перетинає меридіани. Описує гігантську параболу

(І. Багряний)

;

У Лондоні, на Гринвічі, вгорі, Вночі і вдень мигають ліхтарі, Щоб узнавать у морок і туман, Де йде меридіан

(П. Воронько)

;

На яких же широтах і меридіанах шукати гунів? Чи вертатися знову назад у півпустелі Забайкалля та Монголії, чи продовжувати пошуки в тій-таки Угорщині?

(І. Білик)

;

Для того, щоб знати усі порти на різних широтах і меридіанах, доводилося вечорами просиджувати над географією

(О. Чорногуз)

△

(1)

Магні́тний меридіа́н,

геогр.

–

лінія, що є проекцією силової лінії магнітного поля Землі на земну поверхню

Азимут магнітний – горизонтальний кут, який відраховують від північного напрямку магнітного меридіана за годинниковою стрілкою до заданого напрямку

(з наук.-попул. літ.)

;

На карту наносять лінії магнітних меридіанів, що значно спрощує роботу з компасом під час визначення азимутів

(з навч. літ.)

;

(2)

Небе́сний меридіа́н,

астр.

–

велике коло небесної сфери, що проходить через полюси світу і зеніт

Небесний меридіан ділить небесну сферу на дві півкулі: східну і західну

(з наук.-попул. літ.)

;

Явища проходження світил через небесний меридіан називаються кульмінаціями

(з навч. літ.)