СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕРИДІА́Н
, а, ч., геогр.
Уявна лінія, що утворюється при перетині земної кулі площиною, проведеною через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі
.
А дракон все летить і летить – у невідоме, вперед, у чорну сибірську ніч, на край світу. Перетинає меридіани. Описує гігантську параболу
(І. Багряний)
;
У Лондоні, на Гринвічі, вгорі, Вночі і вдень мигають ліхтарі, Щоб узнавать у морок і туман, Де йде меридіан
(П. Воронько)
;
На яких же широтах і меридіанах шукати гунів? Чи вертатися знову назад у півпустелі Забайкалля та Монголії, чи продовжувати пошуки в тій-таки Угорщині?
(І. Білик)
;
Для того, щоб знати усі порти на різних широтах і меридіанах, доводилося вечорами просиджувати над географією
(О. Чорногуз)
.
(1)
 
Магні́тний меридіа́н,
геогр.
лінія, що є проекцією силової лінії магнітного поля Землі на земну поверхню
.
Азимут магнітний – горизонтальний кут, який відраховують від північного напрямку магнітного меридіана за годинниковою стрілкою до заданого напрямку
(з наук.-попул. літ.)
;
На карту наносять лінії магнітних меридіанів, що значно спрощує роботу з компасом під час визначення азимутів
(з навч. літ.)
;
(2)
 
Небе́сний меридіа́н,
астр.
велике коло небесної сфери, що проходить через полюси світу і зеніт
.
Небесний меридіан ділить небесну сферу на дві півкулі: східну і західну
(з наук.-попул. літ.)
;
Явища проходження світил через небесний меридіан називаються кульмінаціями
(з навч. літ.)
.