СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕ́РЗТИ
МЕ́РЗНУТИ
, МЕ́РЗТИ, зну, знеш; мин. ч. мерз, ла, ло і ме́рзнув, нула, ло; недок.
1
.
Твердіти від морозу (див. моро́з
1
1), перетворюватися на лід (у 1 знач.); замерзати
.
У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички...
(Ю. Яновський)
;
Переправи вже не було, плоти й човни давно мерзли на тому березі Дніпра
(І. Білик)
;
// 
Укриватися льодом
.
Погода стоїть холодна, і паде іній. Ріки мерзнуть
(І. Франко)
;
Б'ється мороз в посивілому інеї, Мерзнуть шибки у Малишковій хаті
(А. Малишко)
;
// 
Псуватися від морозу (про овочі, фрукти)
.
Нижче нуля градусів картопля мерзне, після чого робиться водянистою й несмачною
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
Відчувати холод (у 1 знач.), страждати від холоду
.
Погане порося і в Петрівку мерзне!
(прислів'я)
;
І мерзнув я – голчаний холод вганявсь під нігті, кров студив, мов літа й не було ніколи, а холод панував завжди...
(П. Мовчан)
;
В долині весна, а ми в снігах. А вдягнені зовсім не як для зими. Мерзнемо, з голоду пухнемо
(Ю. Винничук)
;
Ми вийшли б у ніч подивитися на зорі. Був би сильний мороз. Все б мерзло
(Т. Прохасько)
;
Руки мерзли в закоротких рукавах
(І. Карпа)
;
Баба мерзла, і одним із завдань мого догляду за нею було постійно кутати її в теплі хустини і кожухи
(Любко Дереш)
;
Оксана згадує, як вона жила в гуртожитку, взимку постійно мерзнула
(з газ.)
;
// 
Гинути від морозу (див. моро́з
1
1)
.
Горобці на льоту мерзли, падали
(Григорій Тютюнник)
;
Українську ж зиму вони
[іноземці]
уявляють собі за зразком азійських степів: птахи мерзнуть на льоту, язик прикипає до металевої ложки
(О. Забужко)
.