СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕРЗО́ТНИК
, а, ч.
Той, хто, здатен на всіляку підлість; негідник
.
[
Воронін
:]
Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Мені розповів Горський
(О. Левада)
;
Він наймав мерзотників, аби ті брехливо доносили на чесних людей, не позбавлених недоліків, і звинувачували їх – то в покражах, то в інших злочинах
(Є. Гуцало)
;
Раптом Валько побачив на паркані кота Фімку. Це був здоровенний смугастий котяра, мерзотник, яких світ не бачив
(В. Нестайко)
;
– Я зустрічатимуся з тобою, Іє, – він поцілував в одну із її двох вологих і солоних, як морська вода на чорноморському узбережжі, щічок. – Звичайно, якщо ти захочеш зустрічей з таким мерзотником, як я
(О. Чорногуз)
;
// 
Уживається як лайливе слово
.
– Ах ти ж мерзотнику! Ах ти ж гадино! Ось він тобі який, цей тихенький та святий
(С. Васильченко)
;
– А, так ти ще й досі пики б'єш? На загальних зборах? Ах ти ж, мерзотник!
(А. Головко)
;
– Ах ти, мерзотнику! Щеня паскудне! – загримів голос поліцая
(В. Малик)
.