СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МЕРЗО́ТА
, и, ж.
1
.
Те, що викликає огиду, відразу; щось гидке (у 1 знач.), відворотне (у 1 знач.)
.
– Хочеться вам псувати собі смак .. такою мерзотою! – крикнув він
(І. Франко)
;
– Ха, комахи! Огидна мерзота, звідки вона взялася на наше нещастя!
(В. Владко)
;
Закурили. – Шовкун! – гукав Сагайда, пожадливо затягуючись. – Хіба це тютюн? Це якась мерзота!
(О. Гончар)
;
Знав
[Вовка],
що нічого в житті не досяг і не досягне, через те й заливав оту невеличку кількість сірої речовини в голівці всілякою мерзотою
(Валерій Шевчук)
.
2
.
Про підлу, негідну людину
.
Боже, звідки він міг знати, що устами цієї мерзоти говорить сам Соліковський?
(Р. Іваничук)
;
– Та вже ліпше сконати, аніж терпіти присутність такої мерзоти, як ти
(І. Нижник)
;
– Я буду останньою мерзотою, якщо вам не допоможу...
(Г. Тарасюк)
;
– Аби я знав, чим дихає кожна мерзота в уряді, парламенті і в регіонах!
(В. Кожелянко)
;
// 
Про поведінку, вчинки, дію такої людини.
[
Лучицька
:]
Як думаєш: я на мерзоту не здатна?
(М. Старицький)
;
Чого він зайшов до неї? Підглядати? Тьфу, мерзота
(Я. Качура)
;
// 
Уживається як лайливе слово
.
[
Марко
:]
Ти, мерзото, так знущаєшся з бідної дівчини? Стій! Ані з місця, бо застрелю, як собаку!
(Мирослав Ірчан)
;
– Я тобі ніс і вуха повідрізаю, мерзото, за те, що ганьбиш рід Скрипників
(С. Тельнюк)
.