СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
МАХА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок.
1
.
чим і без дод.
Робити рухи, помахи чимсь у повітрі
.
Зразу за кладовищем, на вигоні край слободи, махали крилами вітряки
(А. Головко)
;
Вiн обсипав його обличчя голосним шепотом, погрозливо махав кулаком
(Р. Андріяшик)
;
// 
Помахом руки, предмета давати комусь знак наблизитися до себе, виконати певну дію і т. ін.
Там на воротях стояла його дівчина, він махав їй шапкою, все прощався
(Леся Українка)
;
На просоченій нафтою землі стояв залізничник і махав прапорцем
(К. Гриб)
;
Гладкий веселий чоловік махав рукою, кричав: – Вже всі зібралися. Ждемо лише вас, Роб!
(О. Бердник)
;
// 
[I]перев. із сл.[/I]
мечем, шаблею, кулаками
[I]і т. ін.[/I]
Те саме, що би́тися 2.
А Шумило .. махав мечем своїм так шалено, що там знявся переполох
(І. Білик)
.
2
.
фам.
Іти, їхати, бігти, вирушати в певному напрямку
.
Видно й хати, та далеко махати
(Номис)
;
// 
Швидко крутитися, рухатися
.
Без волів і без коняки Колеса
[в поїзді]
махають, Бо не хто ж – самі чортяки Ридван попихають!
(П. Гулак-Артемовський)
.
Ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) / заля́пати язико́м
(1)
 
Маха́ти ці́пом
молотити ціпом
.
Цілу зиму
[Карпо]
то в попа, то в пана ціпом махав, не нахваляться ним, такий робітник
(М. Коцюбинський)
;
(2)
 
Махну́ти / рідше маха́ти руко́ю
:
а)
 
(на кого – що і без дод.)
перестати займатися ким-, чим-небудь, турбуватися про когось, щось, збайдужіти до когось, чогось
.
Але ні разу й думки не майнуло махнути на батька рукою; ну, що, мовляв, я можу..?
(Ю. Шовкопляс)
;
За її поняттями, до лікарні іде той, хто вже махнув на себе рукою або кому робити нічого
(М. Ю. Тарновський)
;
б)
 
залишити, покинути когось, щось
.
– Махнути б на неї
[тару]
рукою, та тільки й діла! Однак Хома непохитно стояв на своєму. – Як-то махнути рукою? Як-то – війна спише? Проти такої безгосподарності волало все його нутро
(О. Гончар)
;
в)
 
перестати говорити про щось, обірвати розмову
.
– Не гнівіть, кумо, Бога, – почала було говорити сусідка, та потім махнула рукою, – досить їй було й свого
(Леся Українка)
;
г)
 
(на кого)
перестати турбувати, чіпати когось
.
Зустрів
[Рубін]
лише Женю Індиченка, але Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав .. Рубін махнув рукою на Індиченка
(І. Сенченко)
;
Мартинюк не скористався з запрошення .. й на нараду не пішов. На нього махнули рукою
(Л. Дмитерко)
;
ґ)
 
відмовитися від кого-, чого-небудь
.
Втративши надію.., махнув рукою на свої плани й оповів свою біду Борецькому
(М. Грушевський)
;
Був із цим звернувся до повіткому, а там тільки рукою махнули
(М. Стельмах)
;
д)
 
(на що і без дод.)
перестати сподіватися на щось, чекати чогось
.
Пробував упіймати таксі. Нічого не вийшло. Махнув на все рукою і подався додому пішки
(Я. Гримайло)
;
е)
 
втратити віру; зневіритися
.
– Довго я спав? – питаю я
[діда].
– Спали! Місяць уже... Між життям і смертю. Вчора доктор уже рукою махнув...
(І. Франко)
;
є)
 
примиритися з чимсь; заспокоїтися
.
Прокіп Кирпа мав п'ятеро дітей – і всі, як одне, дівчата. Спочатку, було, навіть сумував, а з часом рукою махнув: зяті – теж народ непоганий
(В. Сологуб)
;
(3)
 
Не ці́пом маха́ти
:
а)
 
треба вміти, непросто (робити, виконувати щось)
.
– Ото, яка наука страшна, то не ціпом махати
(В. Стефаник)
;
б)
 
(жарт.)
легко, просто, нескладно
.
– Іване, а ти мастак брехати? – несподівано запитав я Кульбабенка. – Умію, – збентежився він, а потім, подумавши, що це треба в розвідницьких справах, веселіше відповів: – Брехати – не ціпом махати
(М. Стельмах)
.