СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
МА́ТЕРИН
, а, е.
1
.
Належний матері (див. ма́ти
1
1).
Катря за своєю тугою та за коханням, то й не зважала на материну журбу
(Марко Вовчок)
;
Дбайливі руки вкривали її тепліше, і тихий материн голос казав: – Спи, моя голубко!
(Б. Грінченко)
;
Вдягнувшись в кожушка та материні валянки, я з самого ранку притулився за хатою
(Ю. Збанацький)
;
Зіновій прислухався до тихої материної мови, що бриніла в його душі
(Р. Іваничук)
;
Він стрибнув на землю й опинився в материних обіймах
(І. Білик)
.
2
.
рідко.
Те саме, що матери́нський 2
.
Раїса чула часом у серці певну ніжність, якесь материне почуття до цього знівеченого життя
(М. Коцюбинський)
.