СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БЛУДЛИ́ВИЙ
, а, е.
1
.
Який відзначається статевою розпустою; розпусний
.
Жінки блудливої та збезчещеної вони
[Ааронові сини]
не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
// 
Який має або виявляє ознаки розпусти
.
До столу з блудливою усмішкою підбігла шинкарка і почала збирати на стіл начиння
(П. Панч)
.
2
.
бібл.
Який не зберігає вірності Богу, Його заповідям
.
Манасія
[цар]
робив блудливими Юдею та мешканців Єрусалима, щоб робити гірше від тих народів, яких Господь вигубив з-перед Ізраїлевих синів
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
.
3
.
розм.
Брехливий, лукавий
.
Продавець не стільки відважує помідори, скільки нас усіх на своїй блудливій вазі, бо лише сліпий може не помітити, що стрілка на вазі косить
(з газ.)
.