СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЛІ́КТИК
, а, ч.
Зменш.-пестл. до лі́коть 1
.
Вона сперлася на ліктик і хотіла була замислитися
(Марко Вовчок)
;
Євграф узяв її за ліктик і повів коридором, наче боявся, що юне дівча зіб'ється із заданого курсу
(О. Чорногуз)
;
Усе як годиться: “чоловік” ніжно підтримував “дружину” під ліктик
(І. Роздобудько)
.