СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЛІ́КОТЬ
, ктя, ч.
1
.
Місце з'єднання плечової кістки з кістками передпліччя, де згинається рука
.
Чи не цей то Микитка, Що по лікті свитка?
(П. Чубинський)
;
Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті
(М. Коцюбинський)
;
Він один сидить на кам'яних брилах – сидить, обіпершись ліктями на коліна й звісивши голову на груди
(І. Багряний)
;
Хрюкнувши з нетерплячки, я почав орати зелений килим ліктями й колінами
(А. Крижанівський)
.
2
.
Частина рукава одягу, що облягає місце, де згинається рука
.
У неї були продерті лікті, либонь ніколи було й залатати
(Леся Українка)
;
Сиджу якось біля воріт і зашиваю діру на лікті, аж тут пресвітер Григорій підходить і сідає коло мене на землі. – Латаєш?
(І. Білик)
.
3
.
Старовинна міра довжини, приблизно в півметра
.
Правди на ніготь, а прибавиться на лікоть
(Номис)
;
Поруччя було невисоке, півтора ліктя понад вулицею
(І. Франко)
;
Ген там – за сто ліктів від корабля – грається зграйка дельфінів
(О. Бердник)
;
Сукно в давнину міряли на лікті та сажні
(з навч. літ.)
.
(1)
 
На лі́ктях,
розм.
плазом
.
Боляче дивитись було, як Духнович .. мусив знов іти, кидатись в пилюку, повзти по гарячому, розпеченому сонцем плацу.., на ліктях долаючи відстань до тієї кобили, що пасеться десь аж на виднокрузі
(О. Гончар)
.
З пів лі́ктя <На пів лі́ктя>
Відчува́ти (чу́ти) плече́ (лі́коть)
Куса́ти (гри́зти) собі́ (рідко свої́) лі́кті (рідко па́льці)
(2)
 
Лі́коть у лі́коть
один біля одного; поруч
.
Князь Володимир дивився на людей, яких привели до нього вої з сторожі, що лежала цієї ночі лікоть у лікоть у полі
(С. Скляренко)
;
Твердохліб зрадів, знайшовши у натовпі Сміливця. Тепер вони трималися лікоть в лікоть, щоб не загубитися
(А. Хижняк)
.