СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЛІ́ЙКА
, и, ж.
1
.
Посудина у вигляді конусу з трубкою, якою користуються для переливання рідини в посуд з вузькою шийкою або для фільтрування
.
Ліг
[Староста]
на тапчан, казав собі вставити лійку в рот й лити вино прямо з кварти
(Г. Хоткевич)
;
– Всуньте йому
[Ансенові]
лійку в рота і залийте! – наказав салтан
[султан]
, здригаючись від холоду
(В. Малик)
;
Циліндричну ділильну лійку використовують у лабораторіях для розділення двох незмішуваних рідин
(з навч. літ.)
;
// 
Такий самий конус із трубкою, який застосовують для засипання в що-небудь сипких речовин
.
Зверху барабана є люк, у який під час засипання зерна вставляють лійку
(з наук. літ.)
.
2
.
Посудина з упаяною в неї трубкою, перев. із ситечком, для поливання; поливальниця (у 2 знач.)
.
Альбом лягає на прилавок. На обкладинці – дві дівчинки з лійками в руках, поливають буйні зарості квітучих півоній
(Г. Вдовиченко)
.
3
.
геол.
Один з видів підземних печер
.
На космознімках добре фіксувалися прояви геодинамічних процесів: карстові лійки, зсуви, яри
(із журн.)
.
4
.
діал.
Груздь
.
– Он – наче келехи на дорогий шампан, Гриби, що лійками їх звуть серед селян
(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
;
Деякі гриби названі за подібністю до відомих побутових предметів: ковпак, лійка, свічки тощо
(з наук.-попул. літ.)
.