СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЛІ́ЗТИ
, лі́зу, лі́зеш, недок.
1
.
Пересуватися по поверхні всім тілом (про плазунів); плазувати
.
[
Марина
:]
Дивися, чорная змія По снігу лізе...
(Т. Шевченко)
;
// 
Пересуватися по якій-небудь поверхні, майже притискуючись до неї (про дрібних живих істот, які мають багато ніг)
.
Упав на стовбур білий відблиск сонця, І комашинка лізе по йому
[ньому]
(М. Рильський)
;
// 
на чому і без дод.
Пересуватися, припадаючи тулубом до якоїсь поверхні, торкаючись неї руками й ногами (про людину)
.
Козак, зігнувшись, простував до могили. Прийшов під саму могилу і став крадькома, як кіт, закрадатися вгору, лізучи на руках і ногах
(А. Чайковський)
;
* У порівн.
Зігнулося так, мов на ногах і на руках лізе. А борода аж по землі волочиться
(Панас Мирний)
;
// 
Пересуватися на колінах
.
Інші
[поклонники ідола]
зі стурбованими лицями, на колінах лізли по острім камінні, щоб устами доторкнутися до чорного мармуру
(І. Франко)
;
* Образно.
Вони зливаються у сіру стандартну масу рвачів та пристосуванців, котрі навкарачки, на колінах чи по-пластунськи лізуть до омріяного середнього класу
(С. Процюк)
.
2
.
перен., розм.
Іти поволі, долаючи неміч, утому
.
Уже й вечір, а його нема! Насилу вже, гульк! – лізе додому у пізній вечір ні живий ні мертвий і слова не промовить
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Коли чує
[Марина]
– щось лізе в хату, ледве лізе...
(Панас Мирний)
;
Підбігаємо ближче – а се старий Онопрій. Нажав три снопи жита, поклав один на голову, другий на одно плече, а третій на друге, згорбився вдвоє і лізе додому
(І. Франко)
;
Маленький похорон звертає в другу вулицю .. Хлопчики померзли, і баби ледво лізуть
(В. Стефаник)
;
// 
Пересуватися дуже повільно; сунутися
.
Важкі сірі хмари лізли низько над землею
(В. Собко)
;
* Образно.
Тільки тепер почав пригадувати вчорашній день, але не міг все вловити. Думки лізли повільно й ліниво
(М. Сиротюк)
;
// 
Минати надзвичайно повільно
.
Кожна година здається мені вічністю. Час так лізе поволі – як ніколи
(М. Коцюбинський)
.
3
.
по чому, з чого і без дод.
Хапаючись руками або чіпляючись ногами, лапами, підійматися по чому-небудь угору або спускатися вниз
.
Схаменулись нехрещені, Дивляться – мелькає, Щось лізе вверх по стовбуру До самого краю
(Т. Шевченко)
;
[
Монтаньяр
(спускає шнура, причепленого до гачка, за вікно):
]
Лізь та поглядай уділ .. Долізеш вниз, а там вже клопіт мій, як переправити тебе ще й далі
(Леся Українка)
;
Нападаючі
[нападники]
лізли вгору, мов сарана, і вже тіснили русичів до внутрішнього заборола
(В. Малик)
;
От не спить він, ворочається, коли се так як опівночі чує – щось ніби лізе з горища, світло якесь крізь щілочку у дверях світиться
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;
// 
Важко підійматися (нагору)
.
А ми все ліземо вгору. Перед нами виростають дві гори, одна другої вище
[одна за другу вища]
(М. Коцюбинський)
;
Важко було лізти, дуже важко, я й не думав, що так важко буде
(В. Нестайко)
;
// 
перен.
Переміщатися вгору або сповзати вниз (про неживі предмети)
.
Той кожух, що лежав у мого Павла під головами, лізе, лізе з лави, спускається, спускається додолу
(Ганна Барвінок)
;
Настає вечір, і лізе на небо червоний місяць
(Ю. Яновський)
;
Сонце лізе й лізе вгору і все навколо золотить
(Н. Забіла)
;
Сиві брови коронного лізуть на лоба. Матка Боска! Єзус Марія, та це ж знову повстання на Україні!
(В. Чемерис)
.
4
.
на кого – що.
Видиратися на кого-небудь високого, що-небудь високе
.
– А якого гаспида ти там стогнеш? – пита його Настуся, дивуючись, що її дурень та осміляється без спросу
[без дозволу]
лізти на піч
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
А зимою
[Дубиха]
лізла на піч, впевняючи всіх, що хора
(О. Кобилянська)
;
І коли наймит, запрігши коні, хотів лізти на своє місце, отець Діяковський промовив: “Я сам поїду”
(Т. Осьмачка)
;
– Чи не по двоє в сідлі? – Справді таке, як по двоє... Чи це вже вояків стільки на світі піднялось, що по двоє на коня лізуть?
(О. Гончар)
;
// 
перен.
Насуватися зверху на що-небудь; наповзати (у 1 знач.), налазити
.
Море бушує, ревуть хвилі і лізуть на берег, щоб усе затопити
(М. Коцюбинський)
;
Вони
[рослини]
лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів
(О. Довженко)
;
Синя хвиля знову лізе на кладку, миє Орисі чобітки
(Григорій Тютюнник)
.
5
.
перен.
Напирати на кого-небудь, штовхати когось, пхатися
.
Хоч купити, власне, було майже нічого, сотні або й тисячі чоловіків юрмилися в магазинах і біля них, лізли один на одного, пробивалися з боєм до прилавків
(П. Загребельний)
.
6
.
до кого – чого, з ким – чим, з інфін. і без дод., перен., розм.
Настирливо звертатися до кого-небудь, робити щось проти його волі; набридати
.
Гапка, бачте, заходилась хату білити та: “Не лізь, – каже, – попід руки, гуляй отутечки, поки впораюсь”
(Марко Вовчок)
;
– Геть ік бісу, не лізь! – одказав Жук і закрив голову подушкою
(Панас Мирний)
;
Се просто земляцька недбалість .. Вороного. Чого ж було лізти: давайте п'єсу?!
(Леся Українка)
;
– Не лізьте до мене, одчепіться од мене! – схлипуючи, казав Піхтір і ховав у рядно своє червоне, заплакане, в пилу і в патьоках лице
(С. Васильченко)
;
// 
Утручатися в чиєсь життя, у чужі справи
.
– Тату, не лізьте! Я роблю й маю право на своє добро
(І. Нечуй-Левицький)
;
Добро Хіврі, що її свекруха не лізе, не мішається ні до чого
(Грицько Григоренко)
;
– Єсть тут, розумієш, один моральний скот, один учитель гімназії. Мало йому, стерві, учеників за моральністю слідкувать, він ще в чуже родинне життя лізе
(В. Винниченко)
;
– А догматики, вони й сьогодні ще не перевелись. Той лізе думки твої перевіряти, а той помпезну арку якусь будує серед степу
(О. Гончар)
;
– Хай! Не виженемо. А як уже поміж себе розбиратимуться, то їхні справи. Мені туди не лізти!
(Люко Дашвар)
;
// 
Домагатися чого-небудь; чіплятися до когось
.
Дідона наодріз сказала: “К чорту убирайся, На мене більш не женихайся... Не лізь! Бо розіб'ю і ніс!”
(І. Котляревський)
;
– Матвію, не лізь, бо вдарю. Матвію! Ну, що тобі за інтерес? – тихо гомоніла дівчина
(Григорій Тютюнник)
;
З усіма він добрий, з усіма жартує, з обіймами лізе, але ні до одної по-справжньому не прихиляється
(М. Стельмах)
;
Грубо, негарно якось вийшло, як і в отих розбалуваних дівчачою увагою механізаторів, що сп'яну лізуть до кожної з обіймами
(О. Гончар)
;
// 
Настирливо йти, проникати куди-небудь
.
[
Химка
:]
Та не лізьте притьмом у хату, одступіться од вікон!
(М. Старицький)
;
Хтось усилковувався пройти у горниці, слуга не пускала: – Та куди ти лізеш? Дай хоч напитися батюшці чаю
(Панас Мирний)
;
– Куди ти лізеш? Що ти міряєш?! – кричав Йоган
(М. Івченко)
;
– Що це таке повелося: кожен тобі лізе в квартиру. На роботі не відіб'єшся від них, так ще й тут пороги оббивають...
(Іван Ле)
;
– Куди ти прешся, ідоле?! – насідала на когось баба Параска. – Ні світ ні зоря уже й лізуть! Та ноги обмітай!..
(Є. Кравченко)
;
– Ти куди лізеш, малий! Ти диви який жалісний! – тяжкий чобіт копнув Чіпку під ребра і він упав
(Д. Білий)
;
// 
Навально насуватися (про ворожі сили)
.
На Тараса
[Трясила]
юрби лізуть перед нього і по нім
(В. Сосюра)
;
Зелена стіна густого штахету сунеться вперед. Ламається, падають штахетини, переступають через них ті, що позаду, і лізуть навально до наших окопів
(Є. Доломан)
;
// 
у що, зневажл.
Намагатися досягти певного становища
.
– А ти .. піддержав би її. У люди вивів. Бач же, сам лізеш у паничі
(Панас Мирний)
;
Син простого одеського міщанина, він ліз в пани з усієї сили
(І. Нечуй-Левицький)
;
Він терпіти не міг, коли його вчили, вказували. Тим більше, що в ці вчителі ліз його власний син
(В. Минко)
.
7
.
Пробиратися, проникати звідкись куди-небудь, а також вибиратися звідкись
.
Не лізь, куди голова не влізе
(Номис)
;
Обізвалася Зубиха, лізучи з-під покутя і таскаючи превеликенний
[превеликий]
горщик
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Прийшов додому Демидів батько, і довелося старому лізти в хату вікном
(М. Стельмах)
;
Хоч двері відчинені і можна спокійнісінько собі зайти, проте ми ліземо через вікно – де ви бачили, щоб герої на небезпечну операцію ходили крізь двері!
(В. Нестайко)
;
Крекчучи, лізе
[Ганька]
під ліжко діставати туфлі “на вихід”
(Г. Тарасюк)
;
– А тепер лізь через вікно. Тут невисоко, стоїть лавка
(Г. Пагутяк)
;
// 
Забиратися куди-небудь потай, крадучись
.
– Лізеш у чужу хату красти та хочеш, щоб хазяїн не ловив тебе?..
(Панас Мирний)
;
– То ти лізла красти?
(М. Івченко)
;
// 
Занурюватися в що-небудь рідке; поринати
.
Хто в болото лізе, той ся покаляє
[покаляється]
(Номис)
;
[
Флегон
:]
Воно страшненько, як сказати правду. Та се, бач, так, як літом в річку лізти: спочатку жаско, а нирнеш – то й рай
(Леся Українка)
;
Хлопчаки, що вже повилазили на берег, здивовано поглянули на нього, потім один з них похитав головою і порадив чоловікові самому лізти в море
[діставати монету],
коли він хоче потрапити на вечерю до крабів
(В. Собко)
;
До лісу – рукою подати, лише треба знову в воду лізти, щоб метрів двадцять перебрести
(К. Гриб)
.
8
.
розм.
Просовувати руку (пальці) куди-небудь, у щось
.
Гнат лізе в кошик, витяга звідти присмирнілу курку і грудочку масла, загорнуту в ганчірку
(Григорій Тютюнник)
;
Таки лізе чоловік рукою до кишені, і там шелестять листки тютюну
(М. Стельмах)
;
Коли він ліз до кишені, відкинувши полу свити, Юрасикові здалося, що під свитою військовий мундир
(П. Воронько)
;
Андрій лізе до кишень, знаходить квитка, показує
(О. Ірванець)
.
9
.
у що, під що і без дод., перен., розм.
Проникати, потрапляти в небезпечне місце
.
[
Орест
:]
Підлітком я мав звичай .. бігати на пожар
[пожежу]
і там орудувати укупі з пожарними
[пожежниками,]
лізучи у найбільший вогонь
(Леся Українка)
;
Дорога до Ясіня майже відтята. Їхати від хати вниз, значить лізти під кулю якому-небудь москаликові
(У. Самчук)
;
Та вже ніхто не наважувався лізти у вогонь – усе було охоплено полум'ям
(В. Малик)
;
// 
Намагатися взяти участь у чому-небудь, втрутитися в щось (у бій, бійку, небезпечну справу, суперечку і т. ін.)
.
Хотів сказать ще більше я, Та перебила доленька моя. Даремна, каже, річ, і рот тобі замажуть, Сиди собі, не лізь
(Л. Глібов)
;
Згинаючись від сміху, намагалася пояснити Мері ісправникові, але той, не розуміючи гаразд причини сміху й невдоволений, що в розмову лізуть молодші, сердито обірвав її
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Чого йому було у політику лізти?
(Ірина Вільде)
.
10
.
Пробиватися вгору крізь яку-небудь масу (про рослини); вилазити (у 3 знач.)
.
– Стояв оце, діду Пилипе, на межі, так видно, як пшениця з землі лізе
(Остап Вишня)
;
Іде весна ланами .. Де не ступить – з-під землі лізуть паростки малі
(Н. Забіла)
;
// 
Занурюватися в що-небудь під дією сили
.
Руда здавалася м'якою і податливою: тільки постав бур куди треба – і він сам лізе в руду, як ніж у масло
(Д. Ткач)
;
// 
Виповзати, проступати назовні
.
Напік спершу такого хліба, що і в руках не вдержиш: рідкий, крізь пучки лізе, кислий
(Ганна Барвінок)
;
Воно
[волосся]
лізло з-під шапки та крізь дірки в шапці
(М. Коцюбинський)
;
Нагло зайшов
[Дясмелик]
у хату в коротенькій кавалерійській куртці .. і шапці-кубанці, з-під якої крученим прядивом ліз чуб
(Григорій Тютюнник)
;
Кайдан може налякати й самого дідька: .. великий ніс, товсті губи, витрішкуваті очі, кудлаті брови, ще й чорні патли лізуть з-під шапки
(Ю. Мушкетик)
;
// 
Потрапляти куди-небудь, зумовлюючи неприємні відчуття
.
Спереду аж у вічі йому волосся лізе, уха закриває, по потилиці шльопається
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Під ногами стріляють петарди, і дим лізе у рот
(М. Коцюбинський)
;
Він іноді стріпує довгим волоссям, яке лізе йому в очі, і весело поблискує своїми білими зубами
(В. Винниченко)
;
Пахуче сіно лізло з-під рядна в очі
(І. Багряний)
;
Повзли
[бійці]
далі .. Знову лоскотав щоки спориш, .. лізли в очі сухе бадилля будяків, гостролистий пирій...
(Ю. Бедзик)
.
11
.
Розпадатися на шматки (про тканину, хутро і т. ін.)
.
Смух у мене дуже добрий, – Лізе без ножа
(Я. Щоголів)
.
(1)
 
Лі́зти / полі́зти в бі́йку
розпочинати бійку
.
Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці
[перебійці].
Образи не пробачать, з двох слів у бійку лізуть
(Григорій Тютюнник)
;
Для чого лізти в бійку, якщо суперник дужчий...
(А. Кокотюха)
;
Вірунька, стежачи за Іваном, бачила, що ось-ось він скипить. Поблід, зуби зціпились, ще слово – і спалахне, в бійку полізе, як не раз траплялося раніш
(О. Гончар)
.
[Аж] воло́сся (во́лос, чуб) підніма́ється (підійма́ється, встає́, стає́, лі́зе і т. ін.) / підні́меться (вста́не, ста́не, полі́зе і т. ін.) [вго́ру (догори́, ди́бом, ду́бом, сторч і т. ін.)]
(2)
 
[Аж] із го́рла лі́зе (грубо пре, пре́ться) <[Аж] го́рлом пха́є>
у кого, зневажл., перев. безос.
:
а)
 
хто-небудь дуже багатий, заможний
.
Багач так має, аж йому горлом пхає, а бідняк лиш слинку ковтає
(прислів'я)
;
“...Навпростець, левадами, це зовсім близько. Хіба гріх у такого вкрасти? – знову підкралася думка... – Йому ж з горла пре”
(Г. Косинка)
;
б)
 
у кого-небудь дуже багато чогось
.
У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться
(Ю. Збанацький)
;
– Наче крохмаль картопля. Біла-біла всередині. Казала Уляна, що на сушню виміняє. У кого з горла пре, тому і Бог дає
(В. Дрозд)
;
(3)
 
[Аж] із шку́ри (зі шкі́ри) лі́зти (вила́зити, рідше вилу́зуватися і т. ін.):
а)
 
докладати великих, надмірних зусиль для досягнення чого-небудь; дуже важко працювати, дуже старатися і т. ін
.
Він уже свого доскочив. Чого ж йому з шкури вилазити
(Панас Мирний)
;
Всі рвуться, вилазять з шкіри, аби скінчити роботу до 1-го
(М. Коцюбинський)
;
Той із шкури лізе, та голодний сидить, а той і пальцем не кивне, та кабаком діло живе
(А. Тесленко)
;
– Чи не уявляєте ви мене одним з тих йолопів, що .. з головою навантажуються працею, лізуть із шкури, щоб висунутись, заробити грошей, одне слово – досягти становища й заможності, як тепер кажуть?
(В. Підмогильний)
;
Сокіл не любив відставати. Побачивши поперед себе коня, із шкури ліз, аби порівнятися, випередити, іти тільки першим
(Д. Міщенко)
;
б)
 
запопадливо вислужуватися перед ким-небудь, догоджати комусь
.
Посилав своїх лакуз, і ті з шкури вилазили, щоб виправдати і возвеличити образ свого .. господаря
(М. Стельмах)
;
І хай не лізуть братовбивці з шкіри – .. Не вийде з ката й холуя поет!
(Д. Павличко)
;
[Аж (і)] о́чі [на лоб (на ло́ба, з ло́ба, з орбі́т, рідше догори́ і т. ін.)] лі́зуть (вила́зять, виска́кують і т. ін.) / полі́зли (ви́лізли, ви́скочили і т. ін.)
[Аж] мура́шки (кома́шки) бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли, пішли́ і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма, за спи́ною, по́за спи́ною і т. ін.) <По пле́чах полі́зла мурашня́>
[Аж] о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли <О́чі ро́гом стаю́ть / ста́ли>
Вла́зити (лі́зти) в ярмо́ (в за́шморг)
Ду́мка (га́дка) запада́є (лі́зе, прихо́дить і т. ін.) / запа́ла (влі́зла, прийшла́ і т. ін.) [в го́лову (до голови́)]
(4)
 
Живи́м до Бо́га (на не́бо) лі́зти / полі́зти
:
а)
 
виставляти перед усіма свою побожність, вихвалятися вірою, часто згадувати Бога, приховуючи недобрі наміри або вчинки
.
Агресор, їй-бо, – чистої води християнська душа. Живим до Бога лізе та все клятви дає
(О. Ковінька)
;
б)
 
дуже погано себе почувати, страждаючи від болю, утрачаючи будь-яке терпіння; ледве витримувати, ледь не вмирати
.
– Ніколи в мене не боліли зуби, а тут на тобі.. – Зробіть щось, – прошу
[лікаря],
– а то живим на небо полізу
(Ф. Маківчук)
;
Живи́м у я́му (в домови́ну, в моги́лу, в зе́млю і т. ін.) ляга́ти (лі́зти, іти́ і т. ін.) / лягти́ (полі́зти, піти́ і т. ін.)
Зала́зити (лі́зти) / залі́зти зміє́ю (гадю́кою) в ду́шу
(5)
 
За сло́вом (pідше за слова́ми, по сло́во) до кише́ні (у кише́ню, рідше у па́зуху) не лі́зти (не ла́зити) / не полі́зти
:
а)
 
уміти підтримувати розмову; любити поговорити
.
Він .. над усе любив веселі теревені. І за словами сам не лазив до кишені
(М. Рильський)
;
– Побачила я його, так ніби нічого чоловік, за словом до кишені не лізе, правда, перекошений трохи на війні, але всі форми є... І пішла за нього
(М. Зарудний)
;
– Семеном звати, а вулично величають Язикатим. Гарний чоловік – усім друзяка, завсігди веселий, за словом у пазуху не лізе
(М. Сиротюк)
;
б)
 
бути дотепним і метким у розмові
.
– Язик маєш гострий, по слово до кишені не лізеш
(І. Муратов)
;
Та й сам дідусь був не промах: за словом у кишеню не лазив
(О. Ковінька)
;
Був .. Гнат із таких, Що не лізуть в кишеню за словом
(С. Олійник)
;
– А ви, дядьку, бачу, із тих, що за словом у кишеню не лізуть
(Григір Тютюнник)
;
Всякому відріже, за словом до кишені не полізе
(прислів'я)
;
О, той за словом у кишеню не полізе
(С. Журахович)
;
Вогонь – не дівка. За словом до кишені не полізе
(М. Руденко)
;
Іти́ (лі́зти) / піти́ (полі́зти) пробо́єм (на пробі́й)
Ки́датися (іти́, лі́зти) по тру́пах чиїх (че́рез тру́пи чиї)
(6)
 
Лі́зти / влі́зти в го́лову (рідко до голови́, в па́мороки)
чию, кому і без дод.
виникати, з'являтися у свідомості, у думці
.
[
Марфа Варфоломеївна
:]
Це все від байдиків лізе тобі, Олесю, таке в памороки – що того брак, а тобі і надто
(М. Кропивницький)
;
Відгонить од себе такі крамольні думки – дивись, що лізе в голову
(М. Чабанівський)
;
Ще вчора на ковзанці він був їй не кращим і не гіршим від інших, а це так і лізе в голову
(М. Стельмах)
;
– Хмуришся... – Та-а, всяке лізе в голову...
(Василь Шевчук)
;
– А ти... чого стоїш, руки звісив, – звернувся Бульба до Андрія. – Чого ж ти, собачий сину, не відлупцюєш батька? – От іще вигадав, – сказала мати, обіймаючи Андрія. – І влізе ж таке в голову, що рідне дитятко та батька било
(О. Довженко)
;
(7)
 
Лі́зти в пани́,
зневажл.
намагатися будь-що розбагатіти, зайняти помітне місце в суспільстві
.
І про Колісника пішла по городу недобра чутка: накрав земських грошей .. Он тепер хто посяде добро панське, хто у пани лізе
(Панас Мирний)
;
(8)
 
Лі́зти в па́щу (в па́зурі, в пе́льку і т. ін.)
кого, чого, до кого – чого, кому, чому і без дод.
наражати себе на велику неприємність, смертельну небезпеку
.
– На біса було лізти в пельку?! Нехай би собі тікали
[шведи],
скільки влізе
(Ю. Яновський)
;
– Я не проти поїздки.., але лізти в пащу, в пазурі Третього відділення... Даруй, не бачу ніякого глузду
(М. Олійник)
;
(9)
 
Лі́зти в печінки́
кому і без дод., грубо
завдавати кому-небудь прикростей
.
– Аж, нічогісінько, – одмовив Пищимуха
[становому],
похнюпившись. – І чого б їм
[виборам]
у ті печінки лізти?
(Панас Мирний)
;
(10)
 
Лі́зти в чужи́й горо́х,
жарт.
втручатися в чиї-небудь перев. особисті справи
.
[
Баби
:]
От так йому, от так йому треба! Най не лізе в чужий горох!
(І. Франко)
;
(11)
 
Лі́зти до не́ба
звертатися з проханням до Бога; молитися
.
В нудьзі притьмом не лізь до неба! Людей питай, свій розум май!
(П. Гулак-Артемовський)
;
До неба ліземо в задумі
(М. Хвильовий)
;
(12)
 
Лі́зти (зала́зити) / залі́зти в [са́му] ду́шу
чию, кому, до кого і без дод.
:
а)
 
виявляючи удавану люб'язність, приязнь до кого-небудь, домагатися його довір'я, прихильності
.
П. Ольга ідеальна товаришка, з тих, що не лізуть силоміць в душу
(Леся Українка)
;
В душі господарям лізуть, щоб потім самим панувати
(М. Зеров)
;
б)
 
всіляко намагатися сподобатися кому-небудь; закохувати когось у себе
.
[
Андрій
:]
Не залазь ти їй в душу, чуєш, не залазь. Не для тебе вона!
(З. Мороз)
;
[
Гнат
(один):
]
А очі, очі як горіли в неї! .. Бач, як залізла знов у душу!
(І. Карпенко-Карий)
;
в)
 
спонукати кого-небудь до відвертості всупереч його бажанню
.
Пан прокурор залазив у душу обвинувачуваних
(І. Франко)
;
– К чорту всі ваші сподіванки, – ввічливо прогарчав Анрі-Жак, – з якої речі ви лізете до мене в душу?
(Ю. Яновський)
;
Буває, лізуть до тебе в душу з хамловитими допитками
(О. Гончар)
;
Розпитувати так і не наважився – бо то ж лізти людині в душу
(з газ.)
;
г)
 
втручатися в чиї-небудь особисті справи
.
– Та чи я в твою душу лізу? – сказала тітка Майорчик. – Може, воно й справді все не так
(Є. Гуцало)
;
А хай не намагається до неї в душу залізти! Вона цього нікому не дозволить
(В. Собко)
;
ґ)
 
намагатися зрозуміти кого-небудь, дізнатися про його наміри, думки, бажання і т. ін
.
Як він пильно приглядається, як хитро залазить у душу
(Ю. Бедзик)
;
Декого вже розкусила Марія і її порадники, та всім не залізеш у душу
(А. Хижняк)
;
– Хто ж його знає. Хіба до чужого залізеш у душу?
(Григорій Тютюнник)
;
д)
 
бентежити, дошкуляти і т. ін
.
Облесний бабин голосок залазив Насті в душу
(Я. Качура)
;
Як той ірод, залізло
[лихо]
в саму душу
(Панас Мирний)
;
(13)
 
Лі́зти (зала́зити) з чобітьми́ в ду́шу
чию, кому і без дод.
грубо, безцеремонно втручатися в чиї-небудь справи, в особисте життя
.
І кинулись цілою сворою
[купою]
по всіх усюдах, .. одні одним з чобітьми в душу залазять
(І. Франко)
;
Число співчуваючих .. виросло до незрозумілих розмірів, і все то приїздило, лізло з чобітьми в душу, задавало нескромні питання
(Г. Хоткевич)
;
(14)
 
Лі́зти / залі́зти (полі́зти) в петлю́
:
а)
 
наражати себе на смертельну небезпеку, свідомо ризикувати своїм життям
.
– Нащо самим у петлю лізти? .. Пропадем, усі пропадем
(О. Гончар)
;
Хуторянину думалось одне: розсипав він свої дні, як темну росу, і заліз у петлю
(М. Стельмах)
;
б)
 
гинути, потрапивши у безвихідне становище
.
– Тобі, з твоїм характером, треба стати на одному. А то заробиш чахотку
[сухоти].
Чи й... – обірвала, прикусила язика. Ірина сама доказала в думці: “Полізеш у петлю”
(Ю. Мушкетик)
;
в)
 
(до кого)
потрапляти в залежність до кого-небудь
.
На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш
(І. Цюпа)
;
(15)
 
Лі́зти на о́чі
кому і без дод.
часто з'являтися перед ким-небудь, набридливо перебувати біля когось; бути на видноті
.
Не люблю осінньої ночі. Дощ ллється струйками
[цівками]
по стрісі, Шушукають ворони в лісі, І привиди лізуть на очі – Не люблю осінньої ночі!
(Б. Лепкий)
;
– Обійдеться, – заспокоював її
[Ксеню]
Гнат. – Головне, не лізти на очі
(С. Голованівський)
;
(16)
 
Лі́зти не в своє́ [ді́ло]
утручатися в що-небудь без дозволу або не будучи компетентним, через що викликати чиєсь незадоволення
.
[
Черепань
(Лисенку):
]
Не лізь не в своє діло! На таких метких у нас теж вуздечка знайдеться
(Ю. Мокрієв)
;
Той же чабанський гонор не дозволяв йому бути причепливим, лізти не в своє
(О. Гончар)
;
(17)
 
Лі́зти (грубо пе́рти, пе́ртися і т. ін.) / полі́зти на роже́н (про́ти рожна́) <Лі́зти на ро́ги>
:
а)
 
наражатися на небезпеку, бути необережним у своїх діях; ризикувати
.
– Інші поміщики, навпаки, тікають тепер із своїх маєтків, шкуру свою рятуючи. А він сам на рожен лізе
(А. Головко)
;
– За праве діло і вмерти не страшно. – Воно-то так, але навіщо на рожен лізти?
(І. Цюпа)
;
– Тут жарти кепські. Нема дурних на рожен перти
(М. Олійник)
;
– Великі втрати. А могло ж їх і не бути... – Видно, на рожен полізли...
(В. Кучер)
;
б)
 
вдаватися до крайніх заходів, діяти, не задумуючись про наслідки
.
– Ти вбив
[Левчиху],
гадюко?.. – Нехай не лізе на рожен
(О. Довженко)
;
Він, забуваючи про всяку обережність, міг сліпма полізти на рожен
(О. Гончар)
;
в)
 
наражати себе на неприємність
.
– Ну, чого йому треба було на той рожен лізти? От і напоровсь!
(А. Головко)
;
Марко сам нав'язується на біду. З дурного запалу сам на роги лізе
(К. Гордієнко)
;
– Скажи, Бовдюг, що ти про мене думаєш? – тихо запитав Оксен, згортаючи цигарку. – А ти не розгніваєшся? – За що? Адже сам на рожен лізу
(Григорій Тютюнник)
;
г)
 
діяти наперекір кому-небудь; чинити щось усупереч комусь
.
Проти рожна перти, Проти хвиль плисти, Сміло аж до смерті Хрест важкий нести!
(І. Франко)
;
– Не лізь на рожен. Дивись крізь пальці на її можливі художества
(А. Головко)
;
[
Андрій
:]
Не твого носа це діло.
[
Семен
:]
Ну от, я до тебе з душею, а ти на рожен лізеш
(З. Мороз)
;
Так, все життя він лізтиме проти рожна, буде обстоювати те, у що вірить
(І. Муратов)
;
– На рожен пертись не слід
(Є. Гуцало)
;
(18)
 
Лі́зти під но́ги
кому
ходити, бігати і т. ін. біля кого-небудь; заважати
.
Тут летить .. тяжкий батьківський кулак і з сердитим криком опускається на спину дитини: – Чого під ноги лізеш..?!
(М. Коцюбинський)
;
– Як будеш дурним, будеш їм усе лізти під ноги.., то певно будуть тебе лякати
(О. Кобилянська)
;
(19)
 
Лі́зти / полі́зти в (пе́ред, ме́жи́) о́чі <Лі́зти до оче́й> <Лі́зти осо́ю в о́чі>
:
а)
 
настирливо поставати в уяві; увижатися
.
Цілісіньку ніч трясця його била, а кобила усе в вічі лізла
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Тільки що очі заплющу, вареник так, так тобі і лізе в очі, перехрестишся, заплющишся, а він знову
(Т. Шевченко)
;
Полягали старі спати, та не спалося; окраєць хліба з полиці ліз перед очі
(М. Коцюбинський)
;
б)
 
(кому, до кого і без дод., фам.)
набридати кому-небудь чимось; приставати, чіплятися
.
Як сльота у очі лізе
(Номис)
;
– Варняка, лізе тобі у вічі... Тьфу! так з душі й верне
(Панас Мирний)
;
[
Данило
:]
То це я мушу на ґвалт гукати, чи що, щоб тебе здихатись? Чого лізеш в вічі?
(М. Кропивницький)
;
Без тебе, мовляв, гірко, а тут ще ти межи очі лізеш!
(О. Гончар)
;
в)
 
набридливо вимагати чого-небудь
.
[
Цокуль
:]
Не піду я
[в шинок].
Там набереться усякої голоти та й лізуть у вічі, щоб поставив горілки
(І. Карпенко-Карий)
;
г)
 
(з ким, з чим)
турбувати кого-небудь, створювати комусь незручності
.
Віконниці, бачите, позакривані: ні сонце у вічі не лізе, ні мухи не кусають
(О. Стороженко)
;
– Ну й люди – газети не дадуть почитати. Рік газети не читав – тільки взяв до рук, а вони
[сусіди]
осою в очі лізуть
(Ю. Збанацький)
;
ґ)
 
привертати до себе увагу, виділятися серед чогось
.
У очі полізло різне зілля: копитник і ракова шийка, материнка і чорнобіл
(М. Стельмах)
;
(20)
 
Лі́зти / полі́зти в пля́шку,
жарт.
сердитися, гніватися, виявляти незадоволення (нерідко без достатніх на те підстав)
.
Сагайда не дав розгулятися своєму самолюбству .. Зрештою, сам собі винен, і нічого тепер лізти в пляшку
(О. Гончар)
;
– Не пори єрунди
[дурниць],
Женю, – несподівано м'яко заговорив Федір. – Не треба лізти в пляшку
(Р. Іваничук)
;
– Скоїлось те, що в пляшку поліз чоловік. І сказати б .. так ні, статечний, розумний чоловік, а так, наче вожжина йому під хвіст попала
(А. Головко)
;
– О, вже й у пляшку поліз! Чого з весілля тікаєш? Ну, любиш Наталку, то й люби
(Є. Гуцало)
;
(21)
 
Лі́зти / полі́зти ра́чки <Лі́зти ра́ком>
:
а)
 
ледве йти (через сп'яніння, погане самопочуття і т. ін.)
.
А вже Охрім, На глум усім, П'яненький лізе рачки!
(П. Гулак-Артемовський)
;
– Так нахлюпався, що додому рачки ліз
(Ю. Збанацький)
;
Виходь же завтра навкулачки, Відтіль полізеш, мабуть, рачки
(І. Котляревський)
;
б)
 
(до кого)
принижуватися перед ким-небудь; плазувати
.
Так лізьте ж до Енея раком, Плазуйте перед сим трояком
[троянцем]
(І. Котляревський)
;
в)
 
докладати всіх зусиль, щоб домогтися чого-небудь
.
Та вже хоч і рачки ліз, а свого доконав!
(прислів'я)
;
(22)
 
Лі́зти по тру́пах,
зневажл.
незважаючи ні на що, не рахуючись ні з ким, намагатися досягти своєї корисливої мети, робити все для власної вигоди
.
Якби хотів, – чув би крик тої боротьби, і .. тих, що програли, і тих, що лізуть по трупах
(Г. Хоткевич)
;
(23)
 
Лі́зти (спіши́ти, забіга́ти, су́нутися і т. ін.) попере́д ба́тька в пе́кло,
перев із запереч., жарт.
:
а)
 
випереджати інших у чому-небудь; вириватися, вискакувати наперед
.
[
Микола
:]
Не треба ніколи забігати поперед батька в пекло
(І. Франко)
;
– Не спіши поперед батька в пекло, – сказав він. – Я сам тобі скажу, коли це треба зробити
(Л. Смілянський)
;
З сили-силенної порад і настанов
[материних]
Валентинові запам'яталась одна, мабуть, найголовніша: не лізти поперед батька в пекло
(П. Інгульський)
;
Сердито запитав її: – Чого поперед батька лізеш у пекло?
(М. Стельмах)
;
б)
 
виявляти нетерплячість у розмові, перебивати, не дослухувати до кінця співрозмовника
.
– Ти й дурити вмієш? – Не лізь поперед батька в пекло
(Панас Мирний)
;
– Але ж ви, діду, таки щось заробляли? – Постривай-бо, не сунься поперед батька в пекло! Заробляли...
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Це той – у шкіряному кашкеті? – А хоч би й у шкіряному? Не поспішай поперед батька в пекло – познайомишся, то й узнаєш
(Ю. Збанацький)
;
в)
 
не розібравшись у чому-небудь, діяти необережно, зопалу, необачно
.
– Не треба поперед батька в пекло лізти. Почекаємо, побачимо, що і як
(З. Тулуб)
;
Мирон .. хоче застерегти молодшого
[брата],
що тепер треба обережніше жити між людьми. Буря дуби на цурпалки трощить, а травичку тільки нагинає. Тому й не спіши, Олександре, поперед батька в пекло
(М. Стельмах)
;
– Ні, ні, не забігайте поперед батька... – перечив агроном. – Я за конвеєр
(С. Добровольський)
;
[
Макар
:]
Може, треба зараз іти.
[
Ряженко
:]
Не поспішай поперед батька в пекло
(І. Микитенко)
;
(24)
 
Лі́зти у во́ду, не зна́ючи бро́ду
робити що-небудь без попереднього обмірковування, зважування; бути необачним
.
Правду кажуть: не знаєш броду – не лізь у воду. Мандрівок по підземеллях це, виявляється, теж стосується
(А. Кокотюха)
;
(25)
 
Лі́зти че́рез го́лови
нахабно пробиратися куди-небудь через великий натовп або скупчення когось, чогось
.
Хома із своїми підводами бився в загальній тисняві, лихословив усіх, ліз через голови наперед, гукаючи, що допіру начальник переправи наказав його пропустити першим
(О. Гончар)
;
Вони
[новачки],
прочувши чи здогадавшись, що на всіх не вистачить, таку зчинили товчію біля каптерки .. Через голови лізли, аби вхопити шинельчину чи шапчину
(Є. Доломан)
;
(26)
 
Лі́зти чо́ртові (чо́рту) на ро́ги (в зу́би) <Лі́зти / наско́чити само́му чо́ртові на ро́ги>,
фам.
наражатися на небезпеку; ризикувати, потрапивши у складну ситуацію
.
– Якби для того, щоб урятувати товариша, треба було не те що на вила, а й самому чортові на роги лізти, то й тоді ми не повинні задумуватися! – гнівно крикнув Кармелюк
(М. Старицький)
;
– Завжди сам лізеш чортові на роги!
(О. Гончар)
;
Бігти в ліс – значить наскочити самому чортові на роги!
(П. Автомонов)
;
(27)
 
На го́лову лі́зти
кому і без дод., зневажл.
поводитися з ким-небудь безцеремонно, без належної поваги, не рахуючись з кимось
.
Як воно над сотником таке нещастя скоїлось, то нема чого й лізти йому тепер на голову, у нього своїх клопотів доволі
(А. Чайковський)
;
– Тьху! – удавано плюнув Копистка .. – Планета нині така, що вся погань на голову мені лізе. Бригадир Кононенко суворо зауважив: – Відкоша отаким не даєш
(Я. Гримайло)
;
(28)
 
Наза́д лі́зти
відмовлятися, відступати від рішення, прийнятого раніше, від слова, даного кому-небудь і т. ін
.
– Тепер якось ніяково назад лізти... А їхати не можу... І не поїду, нізащо не поїду...
(М. Коцюбинський)
;
(29)
 
На стіну́ (на сті́ни, на сті́нку і т. ін.) лі́зти / полі́зти <Тро́хи не лі́зти на сті́ни>
:
а)
 
бути дуже збудженим, неспокійно поводитися, наполягаючи на чому-небудь
.
[
Одарка
:]
Так і я не хотіла за свого Прокопа, на стіну лізла
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Місяць тому ти ліз на стінку, вимагаючи миру.., а тепер співаєш щось зовсім іншої
(З. Тулуб)
;
б)
 
неадекватно поводитися, бути у відчаї; шаленіти
.
– Чи не напоїли ви нас таким, що, може, й на стіни поліземо?
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
– Нагодувати його солоним, а тоді не давати води. .. На стіну полізе, сказиться!
(М. Старицький)
;
Єремія репетував, кричав не своїм голосом. Голос його дійшов до найвищих нот. Він бігав по світлиці, трохи не ліз на стіни
(І. Нечуй-Левицький)
;
Не йти́ (не лі́зти) з голови́ (з ду́мки, з ума́)
Не йти́ (не лі́зти) / не піти́ (не полі́зти) в го́лову
(30)
 
Не лі́зе (не йде) / не полі́зе в рот (у го́рло, грубо в пе́льку)
кому і без дод.
:
а)
 
у кого-небудь зовсім немає апетиту, хтось не хоче їсти, комусь не хочеться їсти
.
Принесли їй і хліба, і паляниці, і якої то страви не понаносили! Так нічого їй і в рот не йде!
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Черствий хліб не йшов йому в пельку
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Микола
:]
Ходи й ти обідати. Мені якось самому страва в рот не лізе
(І. Франко)
;
Маруся .. мовчки вертала кулешу Юрчикові.. – Не можу, голубчику. В горло не йде
(Г. Хоткевич)
;
Винесла нехитру вечерю, заходилася спроквола їсти. А воно чомусь і надворі їй не лізло в горло
(Є. Гуцало)
;
І сон не прийде, і хліба шматок не полізе в горло, коли чекаєш, що ось-ось на тебе впаде град куль і свинцю
(Ю. Збанацький)
;
б)
 
у когось дуже багато чого-небудь
.
Такий багатир, що й свої
[гроші]
в пельку йому не лізуть
(В. Самійленко)
;
(31)
 
Ні в я́кі воро́та (две́рі) не лі́зе
:
а)
 
що-небудь зовсім безглузде, нелогічне, непристойне і т. ін.
Розмова дістала інший напрямок .. Побожний курат почав патякати таке, що аж ні в які ворота не лізло
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
;
б)
 
не годиться; негарно, неприємно, непристойно і т. ін
.
Ти ще й смієшся?.. Ні, ти жартуєш! Це ні в які двері не лізе
(М. Стельмах)
;
О́чі блука́ють (лі́зуть, ла́зять і т. ін.)
Полі́зти / лі́зти живце́м (живи́м) у моги́лу (в я́му)
Сам (так і) про́ситься (лі́зе) в рот (до ро́та, на губу́)
Става́ти (п'ясти́ся, лі́зти і т. ін.) на коту́рни
(32)
 
У [са́ме] пе́кло лі́зти / полі́зти
:
а)
 
намагатися бути там, де найважче, де найбільша небезпека; ризикувати життям
.
І треба ж було в саме пекло лізти. От і наслідки
(з газ.)
;
б)
 
заради кого-, чого-небудь бути готовим на будь-які випробування; робити неможливе
.
– Аби молодиця слово сказала, в пекло полізе
(М. Коцюбинський)
;
– Я так вас люблю, що, як скажете ви, Я в пекло полізу без слова
(В. Самійленко)
;
– За десятини не тільки в ярмо, – а й у пекло можна полізти, – повчаючи, сказав Гнат
(М. Стельмах)
;
Хоч бери́ та лізь живце́м у зе́млю
(33)
 
Хоч [живи́м (живце́м, живо́му)] у зе́млю (в моги́лу, в гріб, у я́му і т. ін.) лізь (ляга́й, рідко клади́сь)> <Хоч у петлю́ (у за́шморг) лізь>
уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; безвихідь
.
– Ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, – дріботів дід Грицай
(І. Нечуй-Левицький)
;
Як же так нагло можна? Як же це? Ти погадай, стоїть на пні житце, Ти погадай, корова, коні, дріб, Без того – хоч живцем кладися в гріб
(Б. Лепкий)
;
– На цього
[коня]
вже як і трудно стягалися, не дай Бог, заведуть, хоч тоді у яму лягай
(А. Головко)
;
– Тут живому хоч у могилу лізь
(П. Колесник)
;
Про одне тільки мова – про своє убозтво, свою нужду, що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай
(І. Цюпа)
;
– А тут, Омеляне, така біда, що хоч живим у землю лізь
(М. Стельмах)
;
– Я мислю собі так, же
[що]
як доскочать сюди гайдамаки, .. мені хоч у зашморг лізь
(М. Сиротюк)
;
Потрапив я в таку халепу, що хоч у петлю лізь
(із журн.)
;
Шмато́к (рідше кусо́к) не йде (не лі́зе) / не піде́ (не полі́зе) в го́рло