СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЛІГАТУ́РА
, и, ж.
1
.
Зображення одним писемним знаком двох або декількох літер
.
У текстах “Вісників законів державних” засвідчено системне вживання лігатур
(з наук. літ.)
;
Надрядкова лігатура, що нагадує “малу сигму”, вводиться в рядок і набирається курсивом
(з наук. літ.)
;
Разом із реконструкцією графем і лігатур рукопису “Слова о полку Ігоревім” одностайності в описах утраченого списку не було, але були згадки, що, мовляв, цей текст скидався на скоропис сімнадцятого століття
(з наук.-попул. літ.)
.
2
.
мет.
Домішка міді або олова до золота, срібла, платини для надання сплаву більшої твердості
.
Проблему рівномірності розповсюдження легувальних компонентів та унеможливлення появи в готових сплавах частинок нерозплавленої лігатури розв'язують багаторазовим переплавом
(з наук. літ.)
.
3
.
мед.
Високоміцна стерильна нитка для зшивання тканин, перев'язування кровоносних та лімфатичних судин і т. ін.
Експеримент базується на перев'язуванні передньої міжшлуночкової артерії в собак у двох місцях з подальшим зніманням лігатур на фоні тромболітичної терапії
(з наук. літ.)
;
Еластична лігатура має особливу форму поперечного перерізу – плоску
(із журн.)
.