СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЛІВА́К
, ч.
1
.
род.
а́,
зневажл.
Прихильник крайніх лівих радикальних політичних поглядів і методів їх реалізації
.
Здавалось, назавжди відійшли в неповторне минуле безвідповідальні наклепи ліваків на окремих письменників у пресі, беззастережне цькування їх і штучне замовчування
(Б. Антоненко-Давидович)
;
– Не підіймайте руку на життя! А взагалі, ви лівак і невіглас
(М. Стельмах)
;
Називали
[чиновники Сороколіта]
всілякими словами, які годі було зрозуміти: й опортуністом, що грає на руку класово ворожим елементам, і рвачем, і ліваком
(Є. Доломан)
.
2
.
род.
а́,
розм.
Той, хто діє, перебуває де-небудь неофіційно, незаконно
.
Забудовники ломами відколювали важкі брили м'якого, наче крейда, мергелю. Автомобілі – і свої, і “ліваки” з далеких областей – розвозили той матеріал
(М. Циба)
;
// 
Той, хто використовує робочий час, засоби виробництва тощо для додаткових підробітків
.
– Не терпить він хапуг та ліваків, такі, каже, тільки ганьблять нашу степову гвардію...
(О. Гончар)
.
3
.
род.
у́,
розм.
Незаконна, необлікована, “ліва” (див. лі́вий 3) продукція
.
Таблички з написом “Продам пальне” висіли на парканах або поблизу хат ставилися каністри, натякаючи, що тут можна купити “лівак”
(із журн.)
.
4
.
род.
а́,
розм.
Те саме, що шульга́.
– Лівак б'є в праве лице. Але в нас уже нема ліваків. Був Іван Сав'юків, та вмер
(Л. Мартович)
;
Гошик у нас лівак, правою нормально хіба цигарку тримає
(А. Кокотюха)
.