СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЛИ́ЦА́РСЬКИЙ
, а, е.
1
.
іст.
Стос. до лицаря (у 1, 2 знач.)
.
У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарський
(Леся Українка)
;
Годі, вовці-сіроманці
[вовки-сіроманці],
Труп лицарський рвати
(П. Куліш)
;
Так ото як ми виїхали, лицарським звичаєм, до тієї валки...
(Д. Мордовець)
;
– Страхиня над'їхав, – грізним словом визиває турчина на лицарський герць
(І. Франко)
;
– Благослови, мати, дітей своїх! – сказав Бульба .. – Моли Бога, щоб воювали хоробро, щоб боронили честь лицарську
(О. Довженко)
;
“Козаки” – назва войовничого, лицарського елементу нашого народу...
(О. Бердник)
.
2
.
перен.
Притаманний лицарю (у 3, 4 знач.)
.
[
Ялина
:]
Прости ж мене за те, що горе тобі причинила і чесній лицарській душі твоїй несамохіть уразу тяжкую зробила
(І. Карпенко-Карий)
;
На кожний лист вона уперто допоминалась одповіді, довгої, палкої, повної неземних почувань і лицарського духу
(М. Коцюбинський)
;
Ріхтер своїм лицарським ставленням до музики навчив виконавців працювати й думати
(із журн.)
.