СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БЛАКИ́Т
, у, ч., поет., рідко.
Те саме, що блаки́ть.
Я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму
(Леся Українка)
;
Чисте небо усміхалось своїм безмежним блакитом до темної зелені борів
(І. Франко)
;
Не підсувається
[хмаринка]
вгору, на блакит, не розпливається в повітрі, а летить просто на них, мов та велетенська казкова птиця
(Б. Лепкий)
;
Полуднє повернуло із заходу, блакит посірів
(К. Гриневичева)
.