СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БЛАГОЧИ́ННИЙ
, ного, ч., рел.-церк.
Служитель культу, що керує церквами кількох парафій
.
– Молітесь, братія, молітесь! – Так благочинний начина
(Т. Шевченко)
;
Вона, наприклад, ніяк не могла уявити собі, що той семінарист .. дослуживсь до благочинного
(М. Коцюбинський)
;
Зіна Московець пішла до благочинного просити посаду вчительки
(А. Шиян)
;
Не чув тебе наш благочинний, а то до хору взяв би
(Василь Шевчук)
;
Які існують послухання? Насамперед це обов'язки: намісника монастиря, благочинного, іконописця, просфорника, дзвонаря
(із журн.)
.