СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
КУДО́ВЧИТИ
, чу, чиш, недок., що, розм.
Те саме, що кошла́тити; куйовдити (у 1 знач.), патлати
.
Я кудовчу від радості волосся, мну руками лице й, нарешті, голосно, з полегшенням сміюся
(В. Винниченко)
;
Нервово кудовчить
[Микита]
шевелюру, обсмикується
(Я. Мамонтов)
;
Сердито кудовчив
[Марко Іванович]
у жмені свої розпатлані вуса
(Яків Баш)
;
// 
Товкти, бити когось
.
За якусь мить вони кудовчили один одного на чийомусь картоплинні, аж воно бризкало зеленим соком
(Микита Чернявський)
.