СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
КУДЛА́ТИЙ
, а, е.
1
.
Який має довгу скуйовджену шерсть, вовну; кошлатий (у 2 знач.), патлатий
.
Чіпка вступив у двір. Велика чорна кудлата собака кинулась на його
[нього]
з-під загороди
(Панас Мирний)
;
Дітям сняться Кудлаті білі ведмеді
(І. Нехода)
;
З ними було четверо .. короткохвостих кудлатих собак темної масті
(Ю. Мушкетик)
;
Нічна зміна – дворові кудлаті волоцюги, – давно вже вибрехавшись на місяць.., саме укладаються спати на теплі каналізаційні люки
(Ю. Іздрик)
;
// 
З довгою скуйовдженою шерстю, вовною
.
Він
[Вовк]
до Огню то рило підведе, То лапу коло жару сушить, То біля полум'я кудлатий хвіст обтрусить
(Є. Гребінка)
;
Здоровий сам
[Лев],
кудлата грива, На пиці широченний ніс
(Л. Глібов)
;
// 
Зробл. зі шкури з такою шерстю, вовною (про одяг, головні убори)
.
Оце він пішов од ставу берегами в кудлатій баранячій шапці
(І. Микитенко)
;
Ноги блаженствують в кудлатих унтах
(Л. Первомайський)
;
Від Купецького саду до Хрещатика промчав загін терських козаків у чорних кудлатих шапках
(В. Шкляр)
;
// 
З довгим нерівним ворсом; волохатий (про тканини та вироби з них)
.
І кепі кудлата зимова
[кудлате зимове],
і пальто, перелицьоване з якогось непоганого колись краму, і штани в смужку – все носило слід чийогось .. догляду
(Іван Ле)
;
Оленка садовила кудлатого ведмедика
[іграшку]
в автомобіль
(С. Журахович)
;
* Образно.
Клочилися
[клубочилися]
хмари, кудлатою брудною ковдрою сунулись-сунулись над містечком
(А. Головко)
;
// 
у знач. ім. кудла́тий,
того,
ч.
Про тварину з довгою скуйовдженою вовною, шерстю
.
На річ таку Собаці Кінь сказав: “.. Коли б я не хотів у полі працювати, Коли б я хліба не возив, То що б стеріг тоді кудлатий І що б він їв?”
(Л. Глібов)
.
2
.
Який має густе розпатлане волосся на голові або обличчі; патлатий (у 1 знач.)
.
Отець Степан був невеликий на зріст, присадкуватий, товстенький та кудлатий: волосся на голові, на короткій бороді стирчало, неначе розпатлане вітром
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Хлопець
:]
Вона була тоді таким смішним, завжди кудлатим дівчатком
(Леся Українка)
;
Ще донедавна з уявою про письменника, поета зв'язувався образ .. кудлатої, босякуватого вигляду особи
(В. Еллан-Блакитний)
;
// 
З густим розпатланим волоссям
.
До нас з усіх боків тиснуться страшні, кудлаті обличчя, блискотять ножі, револьвери...
(І. Франко)
;
Коли я увійшов, мій приятель сидів біля столу. Він кивнув своєю кудлатою головою на канапу біля вікна
(Олесь Досвітній)
;
– Дуже гарний острівець. – Еге ж, – згодився дід, чухаючи п'ятірнею кудлату голову
(О. Бердник)
;
// 
Розпатланий, скуйовджений
.
З-за верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла висока шапка, зачервоніло повне лице з довгими чорними кудлатими вусами
(І. Нечуй-Левицький)
;
Зніяковівши, він сердито понурився, кудлаті брови лягли ще нижче
(О. Ільченко)
;
Андреуччо задер голову до того вікна і ледве добачив у темряві здоровенного гевала з чорною кудлатою бородою
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;
// 
у знач. ім. кудла́тий,
того,
ч.
Про людину з густим розпатланим волоссям
.
– Параско, та хіба Варка Лоботрясиха вже розписалась із отим кудлатим?..
(Є. Кравченко)
;
Малий приплівся десь аж по другій, до того ж не сам, а ще з якимось кудлатим, казав, що то великий поет
(Ю. Андрухович)
.
3
.
перен.
З густими гілками, густим листям і т. ін., що нерівно стирчать
.
Ой березка зелененька, та трошки кудлата; Одчинялась у моєї дівчиноньки хата
(з народної пісні)
;
Сонце світило на їх
[них]
з-за Росі й пронизувало .. високий кущ очерету з кудлатими китицями
(І. Нечуй-Левицький)
;
Гілка вишні рясна і кудлата Нову схованку закрива
(Т. Масенко)
;
* У порівн.
Тепер Озимок сидів унизу драбини, приставленої до горища, де кудлатою шапкою темніло сіно
(М. Малиновська)
;
// 
Який має вигляд пасма або клаптів (про хмари, туман і т. ін.)
.
Хмара потрохи розпухає й заповнює все небо в вікні. Важка, кудлата маса погрозливо суне на місто
(В. Винниченко)
;
За колесами закрутився кудлатий пил
(М. Стельмах)
;
Потужно димують заводи, зробили небо кудлатим
(О. Гончар)
.