СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БІС
2
, виг.
Уживається як прохання глядачів повторити виступ
.
Панночки для виду поопускали очі у землю, а паничі і пани одно гукали: “біс! біс!”
(Панас Мирний)
;
Бійці аплодували, тупотіли ногами і на повні груди гукали “браво” та “біс”
(Ю. Смолич)
.
(1)
 
На біс,
зі сл.
викликати
,
співати
і т. ін.
повторно, на прохання глядачів, слухачів
.
Виходить в “збірному концерті” улюбленець публіки, .. і вже знаєш наперед, що він заспіває “першим номером”, що – “на біс”
(М. Рильський)
;
Ася чудово грала на роялі, і це був, напевно, найкращий номер. Її без кінця викликали на біс
(О. Іваненко)
;
З першої сцени публіка вже відчула чудового актора і з натхненням викликала його на біс
(із журн.)
.