СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КЕ́ЛІЯ
, ї, ж.
Житло ченця або черниці (окрема кімната в монастирі або будиночок)
.
Іде чернець у келію Меж стіни німії Та згадує літа свої, Літа молодії
(Т. Шевченко)
;
Вона не забула своєї келії, тісної та тихої, як домовина
(М. Коцюбинський)
;
Софія звеліла їм
[монашкам]
розходитися по келіях і ніде на подвір'ї не стояти
(І. Микитенко)
;
Ігумен закликав Сивоока до своєї келії, посадив на грубий дерев'яний стілець
(П. Загребельний)
;
// 
перен.
Невелике робоче приміщення, де працює одна особа
.
Нікого не дивувало, що десь там, сидячи в своїй келії, худенька емтеесівська радистка непокоїлася за колгоспні хліба, хоч трудодень їй не писався, хоч сама вона не орала й не сіяла...
(О. Гончар)
;
Видавець не кривив душею, на людей у своїй подвійній келії чекав з радістю. І часто пропонував вино
(Олекса Ізарський)
;
// 
перен., жарт.
Невелика кімната самітної людини
.
– Тепер, мабуть, буде кому подарувати букет, – сказав Чепель .. – А то лежать осінні листочки в капітанській келії без діла
(О. Донченко)
.