СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КЕЛІ́ЙНИЦЯ
, і, ж.
1
.
Служниця ігумені та деяких інших черниць
.
Келійниці накрили святковий вечірній стіл. Усі страви, звичайно, були пісними
(з мемуарної літ.)
;
Ігуменя з келійницею з'явилися під вечір третього дня самі. Так само несподівано, як і зникли
(з газ.)
.
2
.
Жінка, що живе в келії, у скиту
.
Келійниця кілька десятків років жила усамітнено, у скиту
(із журн.)
;
// 
перен.
Самітниця, відлюдниця
.
– Чи хотіла я жити коли келійницею і чи думала, що буду одинока у великому го#роді
(Л. Яновська)
.