СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КЕЛІ́ЙНИК
, а, ч.
1
.
Служник ігумена, архієрея, ієромонаха
.
Сагайдачний хотів щось сказати, але ввійшов келійник і, низько вклонившись, щось прошепотів архімандритові
(З. Тулуб)
;
Келійник вивів його у двір, відчинив ворота. Добриня спритно скочив у сідло і повернув праворуч, до лісу
(В. Малик)
;
Коли ж утомлювався
[Григорій],
покріпляв себе гускою та медом, а як їх не стало, прикликав до себе келійника і послав купити задимлену шинку та хліба
(Валерій Шевчук)
.
2
.
Чоловік, що живе в келії, у скиту
.
Келійник дотримувався суворої схими
(із журн.)
.