СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КЕЛІ́ЙНИЙ
, а, е.
1
.
Прикм. до ке́лія.
Лежачи на свому
[своєму]
вузькому келійному ліжку в слабо освітленій свічкою кімнатці, вона чула в грудях приплив теплої хвилі
(М. Коцюбинський)
;
– Я добра йому бажала, твоєму Божейкові. Бачила, як мучився в залізі, й хотіла полегшити його долю – зробити келійним служкою в оселі
(Д. Міщенко)
;
У комплекс монастиря входять два храми, келійний корпус, дзвіниця
(з наук.-попул. літ.)
;
// 
Власт. келії
.
Не вели їй у монастир іти, бо вона мертвеччини не любить, життя бажає, у низьких стінах задихається, келійних настроїв, ніби гробу, боїться
(Б. Лепкий)
;
Келійна тиша
.
2
.
перен.
Прихований від людей, який здійснюється вузьким колом осіб; таємний, потаємний
.
Астрономія перестала бути келійною наукою. Вона виходить на площі, поселяється в заводських гуртожитках
(М. Руденко)
.