СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КЕ́ЛЕП
, а, ч., іст.
Старовинна ручна зброя, що має форму молота-топірця, насадженого на довгий держак
.
Так Турн, Палланта підпустивши, Зо всіх сил келепом мазнув
(І. Котляревський)
;
Тим часом вносять і турецькі гостинці: блискучий кінський наряд і келеп, саджений ізумрудами
(П. Куліш)
;
Проти усіх – проти панів, проти царя Піднявся з свистом келеп бунтаря...
(І. Багряний)
;
Ремісничі сотні простували через Соборний майдан.., озброєні самопалами, шаблями, келепами, списами
(О. Ільченко)
;
* Образно.
Потираючи руками скроні, в які гупали важкі келепи, султан вийшов через вузькі ґратчасті двері на Золоту Галерею
(Ю. Мушкетик)
.