СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
КЕЙФ
КАЙФ
, заст. КЕЙФ, у, ч.
1
.
розм.
Приємний відпочинок
.
Мати лежала на низькій турецькій софі, підклавши обидві руки під голову і простягнувши ноги. Вона, очевидячки, справляла турецький кейф
(І. Нечуй-Левицький)
;
Старий Сулейман поскидав капці, поклав ноги у білих панчохах на софі і пихкав з довгого цибуха. Він справляв тут свій кейф
(М. Коцюбинський)
;
Тут
[у Рабаті]
усе за традицією готується на повільному вогні, й у цьому є особливий кайф – між перемінами страв можна почитати газету і поміркувати про життя
(І. Роздобудько)
;
// 
Стан, що приносить задоволення
.
– Ти ж знаєш, я люблю їздити у машині. Що не кажи, а це кайф
(В. Нестайко)
;
Після того, як біль відступав і кровообіг заспокоювався, наставала блаженна мить кейфу, і тоді старий завжди згадував Алі
(Ю. Логвин)
;
Поки Ваня безупинно про щось глаголе, себто цитує і жартує, встигаєш прочитати першу строфу .. З почуттям наростаючого кайфу переходиш до наступної
(Ю. Андрухович)
.
2
.
тільки кайф, жарг.
Хворобливий стан мозку, зумовлений вживанням яких-небудь збуджувальних або наркотичних речовин
.
– Наркотики? – Ні, звичайне снодійне .. Абсолютно нешкідливий препарат, не дає кайфу, не викликає звикання
(О. Авраменко, В. Авраменко)
.