СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БИНТ
, а́, ч.
Стрічка з марлі або з іншої тканини для перев'язування ран, накладання пов'язок, скріплювання книжкових палітурок і т. ін
.
Вчора зробили мені пов'язку не гіпсову, а просто з крохмального бинта
(Леся Українка)
;
Начтабору хотів щось сказати, але в цей момент уже підбіг лікпом з бинтами
(В. Винниченко)
;
Голова його
[Черниша]
вся була обмотана марлевою чалмою. На голих м'язистих грудях також схрещувалися білі бинти
(О. Гончар)
;
Хлопчик метався, тягнувся рученятами до бинтів
(О. Бердник)
;
Основна кількість книжок Вишневецької бібліотеки має шкіряні оправи, характерні для XVIII ст.: темно-брунатна шкіра, корінець з бинтами і золотим тисненням
(з наук.-попул. літ.)
.