СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
БИ́ЛЬЦЕ
БИ́ЛЬЦЯ
, лець, мн. (одн. би́льце, я, с.).
Невисока огорожа по краях сходів, балкона, містка, трибуни і т. ін.; поручні
.
Шофер і Журба обережно простують до мосту. Погляди їхні зосереджено на нічній пітьмі, на бильцях містка
(Г. Епік)
;
Галерея не вгаває: ходять, розмовляють, перехиляються через бильця .. й нетерпляче підіймають хвилі оплесків
(Ю. Яновський)
;
Бригадир стояв, учепившись руками в бильця трибуни
(В. Собко)
;
// 
Бічні опори крісла, канапи; спинка стільця, ліжка
.
Упала
[княгиня]
на дзиґлик і .. схилилась на бильце, неначе зомліла
(О. Стороженко)
;
З бильця на ліжку взяв Сахновський хустку велику жовтогарячу
(А. Головко)
;
На бильці крісла лежав вичищений, вигладжений його святковий костюм
(Ірина Вільде)
;
Юрко довго вішав нове пальто на бильце ліжка
(В. Дрозд)
;
// 
Бокові обводи колиски
.
Шовковії вервечки, золотії бильця, мальована колисочка
(Сл. Гр.)
;
Навіть мала Надійка стала іншою – вона вже підіймала голову і вміла триматись рученятами за бильця колиски
(О. Донченко)
;
// 
Планка, валок рами у бороні та в інших знаряддях господарського ужитку
.
Треба було розібрати двоє бильців
[билець]
у бороні
(П. Чубинський)
;
Те, що лишилося від дозорця, поточилося двором і впало через розбитий шматок бильця з рала
(Іван Ле)
.