СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
БЕ́ШКЕТ
, у, ч.
1
.
Грубий, непристойний вчинок, сварка, колотнеча; безчинство, буча
.
Якось само собою перевелась на селі п'яна парубоча сваволя, бійки та нічний галас. Ті, що недавно робили бешкет, тепер втяглись в роботу, у гуртове читання
(М. Коцюбинський)
;
[
Корній Данченко
:]
Годі вам, сусідо, лаятися! Чого це ви прийшли в чужу хату, та ще й бешкет учинили?
(Б. Грінченко)
;
З підлітка працюючи на торговельних суднах, він нібито встиг уже побувати в далеких плаваннях, але потім за якийсь хмільний бешкет був списаний з корабля
(О. Гончар)
;
* Образно.
Хутко підвівшись, Гаврило прислухався до бешкету хуртовини
(О. Копиленко)
;
// 
Розбій, насильство
.
– Що це за бешкет і розбій?! – зустрів його
[Балику]
кир Єлисей, блиснувши очима. – Геть звідси!
(З. Тулуб)
.
2
.
заст.
Велика ганьба, сором; безчестя
.
Випровадили нечестю старостів і трохи чи й не позивали ще за бешкет, що за такого жениха приходили сватати їх дочку
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
[
Війт
:]
Пан шандар нині ваш гість .. Ну, а тепер такий бешкет йому робите?
(І. Франко)
.