СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗО́РЯНО
.
Присл. до зо́ряний 1
.
Вечір виплив зоряно Понад окрайцями землі
(М. Стельмах)
;
Спадають сутінки сині, м'які, засвічуються зоряно потойбічні каскади міста, незліченними вогниками освітлюють себе зсередини щільники багатоповерхових будинків
(О. Гончар)
;
// 
у знач. пред.
Ось і гребля. А зоряно так, що, здається, зорями в вічі сипле
(Марко Вовчок)
;
– Ох, як же зоряно, Боже ти мій, як зоряно! – сказав дід Мирон, дивлячись угору на ясне небо, де .. позапалювались густо зірочки
(Грицько Григоренко)
;
Було тихо й зоряно, поблизу спокійно форкали скакуни
(І. Білик)
;
Було таке, що й згадувати страшно, бо там у небі зоряно і пташно, й кусаються, як люті упирі, ще кіммерійські комарі
(Л. Костенко)
;
Так зоряно звечора було, а оце щось затягнуло небо...
(В. Яворівський)
.