СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗОРЮВА́ТИ
, ю́ю, ю́єш, недок.
1
.
Ночувати просто неба
.
Як де стануть зорювати.., то поки каша укипить, от чумацтво і розказує усяк, де хто ходив, що чував і що видав
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Пригадуєш, як зорювали в полях під чистим серпневим небом, укрившись однією бурсацькою киреєю, і давали один одному клятву не віддати комусь своє ще не зоране поле?
(Б. Левін)
;
– А поки що будьте здорові. Не зорювати ж нам під чужою хатою
(В. Логвиненко)
;
// 
Спати на зорі, на світанку
.
– Отак з ночі схопився
[Захарко]!
Ще зорював би саме, – зітхнула мати
(Іван Ле)
.
2
.
розм.
Не спати, виконуючи яку-небудь роботу або гуляючи рано-вранці, на світанку
.
Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом, вже зозуля зорює в садах
(М. Стельмах)
;
Це був той раннiй час, коли в степу так гарно, коли чабани випускають овець iз кошар i зорюють, тобто ведуть їх попаски степом ще при свiтлi зорi
(О. Гончар)
.