СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗО́РЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ЗОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док.
1
.
що і без прям. дод.
Обробляти землю плугом; орати
.
Блискучі срібні лемеші зорювали незайману землю
(З. Тулуб)
;
Якщо всі журавчани свої городи копали або саджали наволоком, то рільник брав пару волів у колгоспі й уночі з Палажкою зорював, ще й встигав на зорі попасти худобу
(М. Циба)
;
Зорав, посіяв він горох, заволочив, Аж тут і дрібний дощ ріллю його змочив
(П. Гулак-Артемовський)
;
– Поки маємо зерно на насіння, мусимо зорати добре поле й посіяти хліб...
(І. Білик)
;
// 
Орючи, готувати землю під іншу культуру
.
Не встигли зорати толоку, як підоспіли сінокоси
(М. Івченко)
;
Він пішов на вечірню зміну, зорав спасене жито під кукурудзу
(Б. Харчук)
;
// 
Орючи, обробляти певну кількість землі
.
Протягом восьмигодинного робочого дня трактор може зорати близько 2 гектарів поля
(з наук.-техн. літ.)
;
Через затяжну негоду трактори ще не зорали жодного гектара
(з газ.)
;
// 
перен.
Розпушувати, зривати поверхню чого-небудь
.
Терентій спиляв яблуні – всі до одної, і молоді, і старі. Не дозволив нікому – тяг їхні рукасті тіла по заметах, .. гілля зорювало наст
(В. Дрозд)
.
2
.
що.
Орючи, знищувати що-небудь
.
Селяни давно вже зорали межі, в гурті живуть щасливо, в добрі і достатку
(І. Цюпа)
.
3
.
тільки док., що.
Порити землю, наробивши заглибин, вибоїн
.
Нещадні кулі та сняряди зорали пахучу весняну землю, позалишали глибокі сліди на стовбурах дерев і не на одній людській долі
(із журн.)
;
// 
перен.
Укрити зморшками обличчя
.
Нестаток, і тяжка робота, і натуга Зорали зморшками чоло
(І. Франко)
;
На хвилину він заплющив очі, і всі вісімдесят років зморщок, що глибоко зорали вздовж і впоперек його лице, раптом напружились і схрестились одна з одною
(О. Довженко)
.