СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗОРОВИ́Й
, а́, е́.
1
.
Стос. до зору (у 1 знач.)
.
Треба було шукати не зорового, а слухового образу, не малярського, а музичного
(В. Домонтович)
;
Людське око сприймає зображення не всією поверхнею сітківки: ділянка, в якій до очного яблука під'єднується зоровий нерв – сліпа, на ній немає світлочутливих елементів, фоторецепторних клітин
(Ю. Іздрик)
;
В образотворчому мистецтві адекватність образу мусить бути стверджена саме через зорове сприйняття
(з наук. літ.)
;
Зоровий апарат у новонароджених дітей ще не цілком готовий до нормальної діяльності
(з навч. літ.)
.
2
.
спец.
Признач. для розглядання кого-, чого-небудь, спостереження за кимось, чимось
.
Мусадзе глянув через зоровий отвір у піч
(В. Собко)
;
Мов скам'яніли пригнуті насторожені бійці, не одриваючи очей від зорової щілини
(М. Стельмах)
;
Макуха насторожився, весь зібрався, сповнений уваги, припав до переднього зорового скла
(Ю. Бедзик)
.