СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗО́РЕНЬКА
, и, ж.
1
.
Пестл. до зоря́ 1, 2
.
Іду було стежкою – уморюсь, Чи котиться сонечко – подивлюсь; Бо все тільки з зореньки я й ждала, Щоб темная ніченька настала
(Я. Щоголів)
;
* У порівн.
Наум бачить, що Маруся зовсiм змiнилась на лицi: стала собi рум'яненька, як зоренька перед сход
[сходом]
сонця
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.
2
.
перен.
Пестливе називання дівчини, звертання до неї
.
О гарна зоренько, коли краса твоя Розбила млу, то ти ж у сьому винна!
(І. Франко, пер. з тв. В. Шекспіра)
.