СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗАСТРОЧИ́ТИ
ЗАСТРО́ЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., ЗАСТРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, док.
1
.
що.
Шити, зашивати в строчку
.
На фабриці бретелі для суконь та легких сарафанів застрочують із підгинанням бокових зрізів уручну
(з навч. літ.)
;
Застрочувати складки
;
Застрочити низ спідниці
.
2
.
тільки док.
Почати строчити, шити на швейній машині
.
Розпочався урок – і застрочили швейні машини в класі
(з газ.)
.
3
.
тільки док., перен.
Почати строчити (у 2 знач.)
.
Автомобіль їхній дав задній хід і застрочив по нас з автомата
(Ю. Яновський)
;
Застрочив кулемет з сусіднього дзота на правий край
(В. Кучер)
;
// 
безос.
Тосик підняв руку. – Вогонь! – І опустив її. Застрочило, висвистуючи
(Б. Харчук)
.
4
.
тільки док., перен.
Почати строчити (у 3 знач.).
Альберт Сю застрочив своїм стило, як добра ткацька машина човником
(Ю. Смолич)
;
// 
що, про що.
Почати швидко говорити; застрекотати
.
Ромця застрочив скоромовкою про нестерпність обмежень, яких йому доводиться зазнавати
(О. Гончар)
;
Застрочила
[сорока],
що прийшли по Манюню
(М. Вінграновський)
.