СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗАСТРОМИ́ТИ
ЗАСТРО́МЛЮВАТИ
, юю, юєш, ЗАСТРОМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТРОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. застро́млять; док., що.
1
.
за (під) що.
Засовувати, закладати що-небудь за (під) щось
.
Ходили і піші. Застромляли сокиру за пояс, мішок під плече і тягли через поле в сусідні села по панське добро
(М. Коцюбинський)
;
Зненацька він застромлював флейту за пояс і гнучкою лозиною корегував рухи учениць
(Н. Королева)
;
Поруч стояв Цигуля – руки застромив за пояс
(А. Головко)
;
Один із них застромив під стріху гарячу головешку
(З. Тулуб)
.
2
.
у що.
Втикати, всовувати щось куди-небудь
.
[
Будівничий
:]
На кожному щаблі, що ми проб'єм, застромлюймо червону короговку
(Леся Українка)
;
Лея, як той алхімік, підходила до барил і барилець, застромляла гумку і, потягши ротом у кінчик, цідила вино в сулії
(Олесь Досвітній)
;
– А я знаю, – сказала Улянка, – як садять лісові саджанці під меч. Робітник застромлює меч у землю, а в цей час інший робітник втикає в ямку саджанець
(О. Донченко)
;
Квасюк нишком висмикнув з дверей кільце і знову його застромив – аби держалося
(Б. Грінченко)
;
– Що тобі? – питає Сокорина, застромивши тройчаки в солому
(П. Кочура)
.