СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗАСТРИБА́ТИ
, а́ю, а́єш, док.
1
.
Почати стрибати, робити стрибки
.
Невеличкий ремінний гаманець опинився в його
[нього]
у руках. Трохи не застрибало хлоп'я з радощів
(Панас Мирний)
;
Треба було бачити, як той “фінінспектор” застрибав. Як він закричав. Як зарепетував
(І. Багряний)
;
Клишонога Нера, що спочатку було люто загавкала, враз привітно заскавуліла й радісно застрибала
(Л. Дмитерко)
;
– Татові чоботи! Татові чоботи! – заспівав я і застрибав по хаті на одній нозі
(І. Багмут)
;
// 
Поїхати, підскакуючи на вибоїнах, нерівних місцях і т. ін
.
Машина вибігла на лужок і після трудної піщаної дороги легко застрибала по кротовинах
(В. Земляк)
;
// 
Почати швидко рухатися, піднімаючись і опускаючись
.
Пальці її надзвичайно хутко застрибали по білих клавішах
[рояля]
(Г. Епік)
;
Перед очима
[Вадима]
враз застрибали шаблі і завмерли сторчма
(П. Панч)
;
Світляні зайчики застрибали по стінах, по стелі, метнулися в куточки, немов шукаючи когось
(С. Журахович)
;
// 
Замелькати
.
У його зіницях знову застрибали лукаві бісики
(Ю. Збанацький)
;
Микола наповнив чарки, в очах його застрибали рогатi чоловiчки
(Р. Андріяшик)
.
2
.
куди, розм.
Стрибаючи, почати вскакувати куди-небудь
.
Люди познімали з плечей торби, розташувалися на короткий відпочинок. Раптом хтось крикнув: “Повітря!” Деякі попадали на землю, деякі застрибали в окопи
(Григорій Тютюнник)
.
3
.
що, чого і без дод., розм.
Почати танцювати який-небудь танок, підстрибуючи
.
І польки враз дрібушки застрибали
(М. Рильський)
;
Слухачі застрибали, бо впізнали модну .. пісню
(В. Діброва)
.