СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЗАСТОГНА́ТИ
, стогну́, сто́гнеш, док.
1
.
Почати стогнати (у 1 знач.)
.
Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав
(Марко Вовчок)
;
Тільки сльози текли по непорушному лиці
[мученика],
мовчав на допити, мовчав на всі погрози, раз застогнав, – і мук ще додали ченці
(Леся Українка)
;
Вона вдарилася лобом об одвірок, тихо застогнала
(Григорій Тютюнник)
;
// 
Почати видавати звуки, що нагадують стогін (про птахів і тварин)
.
Обізвався в лісі пугач, застогнав сумно та страшно таким голосом, яким кричать люди в лиху годину перед наглою смертю
(І. Нечуй-Левицький)
;
Забились і застогнали високим стогоном поранені коні
(О. Довженко)
;
// 
Глухо завити, загудіти (про стихійні сили природи, предмети і т. ін.)
.
Застогнала земля під кінськими копитами
(Я. Качура)
;
Васса взяла кілька акордів, Рояль застогнав, хлюпнув весняним дощем, .. залився радісним сміхом
(Г. Епік)
;
Море застогнало від розривів бомб
(Д. Ткач)
;
// 
Наповнитися стогоном, гулом
.
Провалився козак, Стрепенувся байрак, А могила застогнала
(Т. Шевченко)
;
Застогнала і затряслася тухольська долина від страшного удару
(І. Франко)
;
Застогнали від плачу, наруги полустанки, вокзали, вузли...
(І. Гончаренко)
.
2
.
Почати говорити із стогоном, жалісливо, протяжно
.
“Ох, голубе! – Лисиця застогнала, – Бодай би вже й не жить. Як отаке терпіть!”
(Л. Глібов)
;
– Але ж мене заручили! – застогнав він якось безрадно. Суліман торкнувся його плеча. – Ну, ну! Заручили – це ще не весілля
(Ірина Вільде)
;
– Людоньки, то невже ви нас і дітей наших кинете на поталу, – застогнала Устина, міцніше притуляючи дитину до грудей
(М. Стельмах)
.
3
.
перен.
Почати страждати, мучитися під гнітом кого-, чого-небудь
.
Застогнала Україна під гнітом польських панів, що примушували селян по п'ять днів на тиждень працювати на панщині
(з наук.-попул. літ.)
;
Застогнав славний Київ під гнітом ненаситного змія. Проте не зміг страшний ворог устояти перед силою народного героя – Кирила Кожум'яки
(з навч. літ.)
.