СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-10 (А-О́БМІЛЬ)
?
ЗАСТІ́Й
, то́ю, ч.
1
.
Відсутність руху, нерухомість
.
На якийсь уже день несамовитої гонитви по зелених хвилях, у постійних ловах змінних повівів вітру, коні від задухи й застою почали хворіти
(Ю. Логвин)
;
Світло-буре смугасте забарвлення піску виникає унаслідок його озалізнення і застою ґрунтових вод
(з наук. літ.)
;
Задишка виникає при застої крові в легенях
(з навч. літ.)
.
2
.
перен.
Відсутність розвитку, зупинка, затримка в чому-небудь; стагнація (у 1 знач.)
.
– Тепер у дров'яній торгівлі застій, ціни доброї нема
(І. Франко)
;
Якщо оболонка пошкоджена, то для прагнучого духу знайдеться нове вмістилище. Але застій духу – це смерть
(О. Бердник)
;
Нестача металу, природно, викликала застій у техніці і серйозно обмежувала розвиток продуктивних сил стародавнього суспільства
(з наук. літ.)
.