СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗА́СТИТИ
ЗА́СТУВАТИ
, ую, уєш, рідше ЗА́СТИТИ, за́щу, за́стиш, недок., що і без прям. дод., розм.
Закривати, затуляти собою що-небудь
.
Повінув вітерець; розірвав димчасту хмарку, що застувала сонце
(Панас Мирний)
;
А туман клубками застеляє стежки, .. стає стінами й застує йому тихий світ з неба
(І. Нечуй-Левицький)
;
У цю хвилину я витикався на двері. Тимоха запримічав, що хтось застить, дививсь і гукав: – А, це ти, Василю! не засти ж, іди в кузню!
(Б. Грінченко)
;
– Тоді ви були зовсім іншою, – глухо заговорив майор, звертаючись до Ясногорської. – Пам'ятаєте, у ешелоні?.. Все гриміли своїми милицями через увесь вагон та застували мені вікно
(О. Гончар)
;
Все, саджене ще колись руками Якимихи попід вікнами хати і самосійне, п'ялося вгору, до усміхненого літнього неба, і невдовзі зелена стіна застила Дідькову хижку від довколишнього світу
(В. Дрозд)
.