СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ЗАСТИ́ГЛИЙ
, а, е.
Дієпр. акт. до засти́гнути, засти́гти
1
.
Висіли в ятках баранячі туші, з синіми жилами, з білим застиглим салом
(М. Коцюбинський)
;
Сходило сонце. По застиглих від нічної прохолоди горбах переливалися білим морем гірські тумани
(Г. Хоткевич)
;
Вийшла Марія, командирова дружина, і довго, застигла й мовчазна, дивилася на Чумака
(І. Микитенко)
;
Вересневі сутінки скрадали контури застиглих у горі постатей
(М. Стельмах)
;
Тваринний світ не є щось застигле, раз назавжди дане, незмінне, створене відразу, як це уявляли ідеалісти та метафізики
(з наук.-попул. літ.)
.