СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ЗАВДЯ́ЧИТИ
ЗАВДЯ́ЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., ЗАВДЯ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кому, чому чим, рідко що.
1
.
тільки недок., чим.
Бути зобов'язаним кому-, чому-небудь чим, за що; мати що-небудь завдяки кому-, чому-небудь
.
Особливо з матір'ю .. ми були у великій приязні, і власне їй завдячую я нахил до всього гарного та любов і розуміння природи
(М. Коцюбинський)
;
Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям
(О. Гончар)
;
Тоні-Флері непоганий художник, теж талановитий. Але своїми успіхами має передовсім завдячувати батькові, художнику-академіку
(М. Слабошпицький)
;
Все живе на Землі завдячує своїм існуванням Сонцю
(з наук. літ.)
.
2
.
Відносити на чийсь рахунок, бути вдячним кому-небудь
.
Мені здавалося, коли взяв цукерку, то вже мав їй
[шатенці]
за це щось завдячувати
(О. Шугай)
;
– Ах, Івасю мій, любий мій, тобі одному маю завдячити, що ти мені відкрив дорогу, показав шлях до свого нового світу
(І. Франко)
;
Він зауважив, що сьогоднішній борщ є шедевром кулінарії, але він не знав, кому завдячити його високу якість
(О. Гуреїв)
.